Центр району, за 51 км від Хмельницького, при впадінні р. Вовка у Південний Буг. У ХІІ–ХІІІ ст. територія входила до складу Болохівської землі. Захопивши 1362 край, литовські феодали будують у Летичеві фортецю. Місто з 1434 р. входило до польських королівських маетностей. У XV–XVI ст. зазнало розбійних нападів кримських татар і турків. У роки визвольної війни 1648–1654 було в районі активних дій. Населення брало участь у селянсько- гайдамацькому повстанні 1734 р. У першій третині XIX ст. Летичів став центром антикріпосницької боротьби.
МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА, XVII ст. 1836 перебудована. Характерний зразок церковної оборонної споруди.
БАШТА І СТІНИ ЗАМКУ З КОСТЕЛОМ УСПЕНИЯ, XVI–XVII ст. Заведений для захитсту від татарських нападів. Ранній зразок оборонного будівництва. Костел (1606–1638) домініканського монастиря, неодноразово зазнавав пожеж і розрухи. Відбудований 1724.
Пам’ятник У. Кармалюку, 1974. Скульп. В. Зноба, архіт. І Шмульсон.
