ШЕПЕТІВКА

Місто (45.3 тис. жителів) обласного значення і районний центр, розташоване на берегах р. Гуска. Вперше про Шепетівку, що належала князеві І. Заславському, у документах згадується в 1594 р., коли вона одержала Магдебурзьке право. В XVI–XVIII ст. місто пере-жило численні напади орд кримських татар і казацько-селянських військ у періоди антипольських повстань. З кінця XVII ст. новими хазяями Шепетівки стають князі Любомирські, з 1703 р. — Сангушки, а з кінця 1850-х років — Потоцькі. На час господарювання останніх припав початок промислового розвитку міста, якому чимало сприяло відкриття в 1873 р. залізниці Київ-Брест, що проходила Шепетівкою. У Першу світову громадянську і Велику Вітчизняну війни Шепетівка незмінно виявлялася в гущі військових подій, що пояснює належність усіх міських пам’яток до радянського періоду її розвитку. В 1915–1919 р. у Шепетівці починав трудову діяльність М. Островський, що уславився романом “Як гартувалася сталь” (1934 р.), в якому навдивовиж щиро описав один із епізодів становлення радянської влади на Україні. До 10-річчя від дня смерті письменника в місті відкрили присвячену йому літературно-меморіальну експозицію, що з роками перебралася в одну з найоригінальніших музейних будівель у країні. Неординарність яскраво-червоного будинку музею, розташованого на пагорбі, вимощеному бруківкою, ефектно підкреслюється чорним паровозом, що ширяє поряд на 15-метровій висоті. Яскрава композиційна незвичайність меморіалу М. Островського настільки привертає увагу, що традиційний будинок історико-краєзнавчого музею, знаходячись по сусідству, ризикує залишитися просто непоміченим. У місті встановлений динамічний пам’ятник юному учаснику партизанського руху в Україні під час Великої Вітчизняної війни піонеру Герою Радянського Союзу Валі Котику (1958 р., скульптори П. Флінт, А. Скиба, архітектор І. Самотос).