ХОТИН

Місто (10.6 тис. жителів) і районний центр, розташоване на стрімкому правому березі р. Дністер. Хотин зобов’язаний своєю появою і нині широко відомий завдяки знаменитій фортеці, що з’явилася на березі Дністра, як вважають, в часи Київської Русі. Формально нинішня фортеця може вести свою історію з 1250–1260-х років, коли за наказом князя Данила Галицького дерев’яні оборонні споруди замінили кам’яними. Сама фортеця розташована практично на березі Дністра в гирлі струмка, що за довгі роки сформував невелику балку. Її пригирлова частина, обнесена частково валами і стінами, що збереглися, з Бендерськими і Ясськими воротами та кількома бастіонами становлять територію Хотинської фортеці. Стіни фортеці починаються чи не від берега Дністра невипадково. Споконвічно фортеця, що розташовувалася на історично сформованому кордоні (проходив по річці), виконувала не тільки контрольно-оборонні функції, а й митні. Комплекс кріпосних споруд склався впродовж ХV–ХVІІІ ст., коли Хотин належав молдавським воєводам, які перебували у васальній залежності від Туреччини. Тоді ж була побудована сама цитадель, стіни якої і внутрішні споруди прикрашені характерними молдавськими орнаментами. Вона кілька разів ставала знаковим об’єктом у протистоянні з Річчю Посполитою, а потім Росії з Туреччиною. В XVI ст. Хотин був форпостом Османської імперії в Наддністрянщині, а в 1621 р. відбувся знаменита битва Хотинської війни, яку вела Річ Посполита з Туреччиною. Тоді польсько-українська армія поклала край спробам турків захопити Поділля і відвернула їхнє проникнення в Європу. На згадку про цю битву (до її 370-річчя) біля стін фортеці в 1991 р. з’явився один із перших пам’ятників в історії незалежної України — пам’ятник гетьману Конашевичу-Сагайдачному (скульптор І. Гамаль), що коман-дував 40-тисячним козачим військом у Хотинській битві. В 1673 р. Я. Собєський у Хотині розгромив 40-тисячну турецьку армію, що, втім, не перешкодило туркам окупувати значну частину Речі Посполитої. В XVIII ст. починається низка російсько-турецьких війн, у якій Хотинська фортеця не залишилася осторонь, періодично виходячи на авансцену театру воєнних дій. Після російсько-турецької війни 1806–1812 р. Хотин увійшов до складу Російської імперії. Від російського періоду контролю над фортецею на її території залишилися будинок воєнної школи (1825 р.) і шляхетна тендітна церква Олександра Невського (1830—1831 рр.). Під час Першої світової війни фортеця, що лежала у руїнах, стала місцем страти сотень учасників Хотинського повстання, яке мешканці міста підняли проти королівської Румунії. Про цей скорботний історичний епізод нагадує пам’ятник героям Хотинського повстання (1977 р., скульптори В. Борисенко, В. Подольський, архітектор А. Консулов), встановлений у центрі міста. Між світовими війнами фортеця була частково відновлена, а в радянський період з нагоди зйомок художніх фільмів проводили фрагментарний косметичний ремонт. У 2000 р. створений Історико-архітектурний заповідник “Хотинська фортеця”.