КРЕМЕНЧУК – місто обласного підпорядкування, райцентр, залізничний вузол, річковий порт на Дніпрі. Розташоване за 119 км від обласного центру. 241 тисяч жителів (1991).
Поділений на 2 райони: Автозаводський та Крюківський. Перші згадки відносяться до 1571. Як свідчать історичні Джерела, Кременчуцька фортеця була закладена для оборони Лівобережного Придніпров’я. 1625 біля Курукового озера (пізніше – територвя Крюкова) запорізькі козаки на чолі з Марком Жмайлом завдали поразки польським військам. Населення села брало участь у повстанні Я. Острянина 1637–1638, народно-визвольній війні українського народу під керівництвом Б. Хмельницького. У цей час село стає сотенним містечком Чигиринського полку. 1661–1663 – центр Кременчуцького полку. Після укладення Андрусівського перемир’я 1667 місто відійшло до Миргородського полку.
У 1764–1784 було центром Новоросійської губернії, у 1784–1789 – центром намісництва. 1789 село віднесено до Градизького повіту Катеринославського намісництва; 1796–1802 входив до складу Малоросійської губернії як повітове місто. 1796 до нього приєднали посад Крюків. З 1802 Кременчук – повітове місто Полтавської губернії. У кінці 18 ст. були засновані канатний, свічковий, миловарний, декілька цегельних та шкіряних заводів, відбувалося 3 ярмарки на рік. 1798 затверджено Кременчука герб. Під час російсько-турецької війни 1787–1791 мвсто було важливим центром суднобудування.
1791 побудований збройний завод. 1806 сформований Кременчуцький полк, що брав участь у Вітчизняній війні 1812, у Кримській війні 1853–1856. Діяла Потьомкіна князя друкарня. Дерев’яна Різдва Богородиці (1794), мурована Преображенська (1804) церкви, Успенський собор (1816), Всіхсвятська кладовищенська (1847), Всіх скорботних Радості при тюрмі (1865), Олександрівська при реальному училищі (1878), дерев’яна Троїцька (1891) церкви. 1809 відкрито суконну фабрику, 1812 – шкіряний завод, панчішну фабрику та ін. Всього на почувалося 19 ст. в місті працювало близько 30 підприємств, було 50 мурованих і 1785 дерев’яних будинків, мешкало близько 9 тисяч жителів.
У 1840 – 17500 жителів. За переписом 1859 в місті 1694 двори, 19459 жителів, 6 молитовних шкіл, повітове, 3 парафіяльних і єврейське училища, 2 жіночих пансіони, лікарня, шпиталь, пошта і телеграф, 3 ярмарки на рік і 2 базари на тиждень, 2 пристані і 31 підприємство. 1863 – 2110 дворів, 27478 жителів. 1892 – 54831 жителів, 1897 – 63007 жителів. Величезної шкоди місту завдали повені 1786, 1789, 1820 та 1845; пожежі 1834 (згоріла третина забудови), 1848, 1852. Міст через Дніпро збудовано 1872.
У 1893 в місті налічувалося 89 фабрик і заводів, 38 кузень, 8 парових млинів, 3 банки. Діяли реальне, міське та 5 початкових училищ, жіноча гімназія, технічне залізничне училище, 3 церковнопарафіяльні школи, 6 православних церков, 3 єдиновірських, 1 лютеранська, 1 костел, 2 синагоги. У різні роки виходили газети «Кременчугская жизнь», «Кременчугская мысль», «Кременчугский голос», «Кременчугское слово» та ін. Перший нелегальний революційний гурток організований 1884. У 1896–1897 виникають робітничі гуртки.
