ЛУБНИ (Лубно, Лубні) – місто, райцентр. Розташоване на річці Сулі. Залізнична станція Лубни. Через Лубни проходить автотраса Київ–Харків. 60 тисяч жителів (1990).
Засноване 988. Згадуються як Лубно в Іпатіївському літописі під 1107. Захоплені 1185 половцями, зруйновані 1239 монголо-татарами. У 13–15 ст. Лубни – у складі Сарайської та Переяславської єпархій. З 70-х pp. 16 ст. належали українським магнатам Вишневецьким. Лубни мали магдебурзьке право, свою печатку, герб. Населення міста підтримало селянсько-козацьке повстання проти польської шляхти (1594–1596), очолюване С. Наливайком, Г. Лободою. Брало участь в антифеодальних повстаннях під проводом К. Скидана (1637), Я. Острянина, Д. Т. Гуні (1638). У 1648–1781 Лубни – центр Лубенського полку. Жителі Лубен брали участь у антифеодальних повстаннях 1657–1658, 1687, у боротьбі проти шведських інтервентів 1708–1709. У 1707 в Лубнах було засновано ботанічний сад з лікарськими рослинами та першу на Україні Лубенську польову аптеку. 1729–1730 у Лубнах налічувався 331 двір.
З 1781 Лубни – повітове місто Київсбкого намісництва, 588 будинків, близько 3750 жителів, 7 церков, 3 школи, 3 шпиталі, 73 крамниці, 20 шинків, аптека зі складами. Відбувалися двічі на тиждень базари, 4 ярмарки на рік (17 лютого на сирному тижні великого посту, 30 червня – Петрівський, 6 серпня – Спасівський, 1 жовтня – Покровський). Серед лубенців були талановиті ремісники: золотих і срібних справ майстри, мідники, ковалі, кравці, шевці та ін. 1784 у Лубнах існувало володіння (20 дворів) колишнього лубенського полковника М. Скаржинського.
З 1796 Лубни – Малоросійської, з 1802 – Полтавської губернії. 1810 – 555 будинків, 3005 жителів діяли цегельний та 15 винокурних заводів, аптека, ботанічний сад, 1814 відкрито Лубенське повітове училище. За переписом 1859 – 358 будинків, 3997 жителів, 6 церков, духовне повітове та парафіяльне училища, лікарня, аптека, поштова станція. 1872 відкрито Лубенську чоловічу гімназію, 1878 – Лубенську жіночу гімназію, 1885 – Скаржинської К. М. музей. Спорудження залізниці Київ–Полтава та відкриття залізничної станції Лубни (1901) вплинули на подальший розвиток міста.
У 1902–1904 збудовано тютюнову фабрику, паровий млин, розширився промисел лікарських рослин. Діяли Різдва Богородиці (мурована, 1809), Всіхсвятська (1736), Троїцька (нова 1879), Миколаївська церква (дерев’яна 1733, нова – 1884) та 3 домових: Різдвяна Іоанна Предтечі церква, Миколаївська (1878) та Кирило-Мефодіївська (1888) церкви.
