Одне з найстаріших міст (16.9 тис. жителів) Північної України, центр однойменного району, розташоване на високому лівому березі р. Норин. Першу літописну згадку про місто Вручій датовано 977 р.

До кінця сторіччя воно, будучи добре укріпленою фортецею з високими валами, ровом і звідним мостом через нього, стає центром древлянської землі. На початку XIV ст. Овруч входив до складу Галицько-Волинського князівства, а в другій половині сторіччя — Литовського. В 1399 р. кримський хан Едигей, розгромивши литов-ського князя Вітовта, зруйнував Овруч. Довгі роки пішли на його відновлення, і після створення Речі Посполитої Овруч увійшов до її складу. Тут побудували замок, перетворивши місто на центр ста-роства. В 1648 р. козацький полковник І. Голота заволодів Овручем і до закінчення російсько-польської війни (1667 р.) воно залишалося сотенним містом Київського полку.

Друга половина XVII — перша половина XIX ст. пройшли під знаком запеклої боротьби корінного населення проти насадження католицизму. Остаточний злам у ній настав лише після приєднання українських земель до Російської імперії в 1793 р. Адміністративний статус міста, що зберігається понад два сторіччя, визначений в 1797 р., коли Овруч став повітовим центром Волинської губернії. Тут збереглася найдавніша архітектурна споруда області — церква Святого Василія. Вона збудована в XII ст. на високому березі Норина (за переказом на цьому місці знаходилася дерев’яна церква, поставлена в 977 р. князем Володимиром Великим) на замовлення князя Рюрика Ростиславича і названа за його християнським ім’ям. Спочатку купол церкви був позолочений і її в народі називали “Золотоверхою”. На кінець XIX ст. церква була практично зруйнована, але в 1908-1909 рр. архітектор О. Щусєв склав проект реставрації, після реалізації якого Василівській церкві був повернутий первозданний вигляд. Тоді ж неподалік були відновлені споруди Василівського монастиря. На сусідньому із церквою і монастир-ськими будівлями пагорбі в 2001 р. спорудили грандіозний за розмірами і візуальним ефектом Спасо-Преображенський собор.


    фейсбук