Велике місто (340.3 тис. жителів) загальнодержавного значення і центр міськради, розташоване на порізаному численними бухтами узбережжі Чорного моря. Між Карантинною і Піщаною бухтами збереглися руїни давньогрецького міста-колонії Херсонеса, заснованого наприкінці V ст. вихідцями з Гераклеї Понтійської і зруйнованого в 1399 р. ордами мурзи Едигея. В 1892 р. тут був заснований Херсонеський музей, що в останній час трансформувався в Національний заповідник “Херсонес Таврійський”. Нинішній Севастополь (як фортеця з адміралтейством) був заснований Катериною II у 1784 р. на місці села Ахтіяр, що в результаті кількох російсько-турецьких воєн означало остаточне утвердження Російської імперії на Чорному морі. В 1804 р. Севастополь замість Херсона стає головним військовим портом Чорноморського флоту, а в 1809 р. — військовою фортецею. Вся 220-літня історія міста пронизана вій- ськово-морською службою і, здається, усе в місті так чи інакше пов’язане з військовими моряками. їм та їхнім ратним подвигам під час героїчних оборон Севастополя в 1854-1855 рр. (Кримська війна) і 1941-1942 рр. (Велика Вітчизняна війна) присвячена більшість із значної кількості монументів міста. Найбільш грандіозний монумент (115x14м, художник Ф. Рубо), що розповідає про події Кримської війни, розташований у будинку панорами “Оборона Севастополя 1854-1855 рр.” (1902-1905 рр., інженер О. Енберг, архітектор В. Фельдман). Унікальний і цікавий музей військово-морської історії Чорноморського флоту (1895 р., архітектор О. Кочетов) [59]. Навіть цілком мирна Графська пристань (1846 р. інженер Д. Уптон) незабаром після спорудження стала знаменитою тим, що тут в 1853 р. зустрічали адмірала П. Нахімова, що переміг в Синопі турецьку ескадру, пам’ятник якому встановили по сусідству (1959 р., скульптор М. Томський, архітектор А. Ареф’єв). Символічно, що найвідоміший знаковий для міста монумент — велично-зворушливий пам’ятник затопленим кораблям (1905 р., скульптор А. Адамсон, архітектор В. Фельдман, інженер О. Енберг) розташований в морі. В Севастополі збереглася безліч прекрасних громадських і адміністративних будинків дореволюційної пори, що робить екскурсію містом приємною і пізнавальною. Серед них особливою пишністю архітектурних форм і декору виділяється будинок Інституту фізичних методів лікування (нині Палац дитинства та юнацтва), (1913 р., архітектор В. Чистов). З культових споруд
інтерес представляють: Володимирський собор (усипальниця адміралів М. Лазарева, П. Нахімова, В. Корнілова, В. Істоміна), (1853-1888 рр., архітектори К Тон, А. Авдеев), Петропавлівський собор (1848 р., архітектор В. Рулєв), Михайлівська церква (1848 р., інженер Фандервейде) і Покровський собор (1905 р., архітектор В. Фельдман) [63]. У 2002 р. до них додався ще один Володимирський собор, відновлений на території заповідника “Херсонес Таврійський”.
