Місто (15.8 тис. жителів) і районний центр, розташоване на берегах р. Гайчур. Військова слобода Гуляйполе була заснована в 1785 р. за рішенням Новомосковського земського суду Катеринославського намісництва. В наступному році тут оселилося кілька родин селян-втікачів і “православних іноземців, що прийшли на проживання в Росію, — людей волоської нації”. В 1798 р. Гуляйполе стає центром волості Новомоськовського повіту Новоросійської губернії, і за наступне сторіччя його населення виросло до 7 тис. чоловік Тут народився найвідоміший анархіст України Нестор Махно (1888-1934 рр.) [14], який відіграв важливу роль під час боротьби за встановлення радянської влади на півдні України (1918— 1921 рр.). Він як бойовик анархістської групи “Союз вільних хліборобів” вже в дев’ятнадцятирічному віці був засуджений на довічну каторгу за пограбування Бердянської повітової скарбниці. Коли царський режим рухнув, Н. Махно повернувся в Гуляйполе і незабаром організував невеликий загін, що нападав на поміщицькі садиби, дрібні підрозділи німецьких окупантів і гетьманців.
Згодом загін, у який вливалися маси селян та ідейних анархістів з усієї Росії, перетворився в повстанську армію, що нараховувала десятки тисяч бійців. Махновські військові формування, які радянська історіографія називала не інакше як бандами, тричі переходили на бік Червоної армії і тричі її полишали. Дотепер чітко не визначена роль цієї безумовно неординарної особистості в історії України. Нині погруддя Н. Махно зустрічає кожного відвідувача Гуляйпільського краєзнавчого музею.
Його експозиція розмістилася в одному з найстаріших збережених будинків міста (1901 р.), і поки що лише куточок одного із залів побічно розповідає про найзнаменитішого городянина. Тут демонструється типова бричка німецьких колоністів півдня Росії, на яку, згідно з легендою, саме Н. Махно першим запропонував встановити кулемет “Максим”, перетворивши її на грізну мобільну військову одиницю. Важко сказати, скільки часу піде на відновлення історичної справедливості стосовно Н. Махна і чи станеться це коли-небудь.
Схоже, подібне питання для себе вирішив поки лише місцевий комерсант, що назвав свій розташований недалеко від музею гастроном — “Нестор”.
