Луцьк – обласний центр, на р. Стир, за 470 км від Києва. Перша згадка про Луцьк (Лучеськ) – в Іпатіївському літописі в описі подій 1085. Є кілька версій походження назви: від слова «лука», що означає коліно річки, інша – від імені вождя східно-слов’янського племені дулібів Луки. У середині ХІІ ст. був одним з найбільших міст Галицько-Волинського князівства.
В Луцьку в XIII–XIV ст. існувала іконописна майстерня. Найвідомішою пам’яткою того часу є ікона Волинської Богоматері, вперше виявлена у Покровській церкві. Велику роль в розвитку культури і освіти відіграло Луцьке братство. Воно відкрило школу, заснувало першу друкарню. Луцьк був зруйнований і спалений (1240, 1500). За володіння Литви вважався своєрідною її другою столицею. В 1429 тут відбувся з’їзд монархів європейських країн, на якому обговорювалися питання про захист Європи від нападу турків. У XV–XVI ст. місто стає одним із центрів міжнародної торгівлі на Україні. В XIX ст. в місті відкриваються училища, школи, приватний пансіон, гімназія. Тут провела дитячі роки поетеса Леся Українка (1878–1881).
Церкви, пам’ятки історії й архітектури
Покровська церква, XV ст. Реконструйована в 1873–1876. Олійні розписи оновлювалися в 1932, 1966. В церкві була ікона Волинської Богоматері – рідкісний шедевр мистецтва XIII–XIV ст. Нині зберігається у музеї українського мистецтва в Києві.
Святотроїцький кафедральний собор, 1752–1755. Первісно був монастирем бернардинців. Перебудований на собор в 1877–1879, проект архітектора Расгруханова. Розписи виконали чеський майстер Ф. Параляк та художниця Л. Сгіаська.
Монастир домініканців, 1390. Спершу дерев’яний, у. XVIII ст. перебудовано на кам’яний. 1847 монастир ліквідовано. В колишніх келіях почав діяти військовий шпиталь. Тепер будинок художньої і технічної творчості.
Хрестовоздвиженська церква, 1619. Один з ранніх зразків трансформації дерев’яного будівництва в кам’яне. У стилі поєднано традиції давньоукраїнської, народної і ренесансної архітектури. У 1702 в церковному підземеллі було поховано поета Д. Братковського. 1890 відбудована після пожежі. Згодом неодноразово перебудовувалась.
Єзуїтський монастир, XVI–XVII ст. Архітектори Я. Бріано, В. Гіжицький, Й. Умінський. В складі комплексу монастиря: Петропавлівський костел (1606–1610), дзвіниця (1539), келії (1606–1610). Використовувався як Волинський краєзнавчий музей. Реставровано 1970–1973.
Василіянський монастир, XVII ст. Був частиною комплексу Хрестовоздвиженського братства. Заснований 1624.
Оборонна вежа князів Чарторийських, XV ст. Замок збудований у XIV ст. Збереглися лише вежа і частина стіни.
Монастир брігідок, 1624. Споруджений на місці палацу XVI ст. Горів 1724. Відновлений і частково перебудований. 1846 монастир був закритий, в його приміщеннях розташовано в’язницю, згодом – музичне училище.
Луцький замок, XIII–XIV ст. Фортифікаційна споруда, в якій виділяються три вежі: В’їздна, або Вежа Любарта, що володів Луцьком (1340–1380), Стирова, або Вежа Свидригайла та Владича. У Владичій вежі в 1987 відкрито музей дзвонів. Будівництво розпочато при Любарті, а завершено за Свидригайла (1430–1452). Відреставровано 1977.
Будинок Гулевичів, XVI ст. Унікальний зразок житлової архітектури. Вихідцем із родини Гулевичів була Галшка Гулевичівна (1575–1642) – одна із засновників Київського колегіуму.
Підземелля старого міста, XVI–XVIII ст. Підземні лабіринти в районі вул. Кафедральної, Данила Галицького та ін. Дослідження розпочалося 1970. Виявлено понад 50 підземних приміщень, де знайдено чимало побутових речей, знарядь праці. Під костелом св. Павла і Петра виявлено тюремний комплекс з камерою-одиночкою. За легендою, підземні ходи з’єднували Луцьк з навколишніми селами ІІІепелем, Жидичином, Оликою та ін.
