Мукачево (районний центр)
Місто Мукачево розташоване в центальній частинині Закарпатської області за економічним потенціалом та кількістю населення займає друге місце в області після її адміністративного центру м. Ужгорода. Час виникнення Мукачево невідомий. Але стародавні Хроніки свідчать, що в X-XI ст. тут вже існувало поселення. Назва ж Мункач (Мукачево) вперше згадується за часів правління династії Арпадской в Угорщині в середині XII ст. Справжньою окрасою Мукачева є замок, який видно з усіх боків міста. Розташований він у південно-західній частині Мукачева, в передмісті Паланок на самотньому пагорбі посередині рівнини. Мукачівський замок - визначний воєнно-архітектурний пам'ятник середньовіччя - був збудований для охорони і контролю торгових і воєнних шляхів, що перетиналися тут. У IX-X ст. на місці, де нині височіє замок, існувало невелике укріплене містечко, потім замість нього з'являлися і змінювали один одного різноманітні за призначенням дерев'яні замки вождів племен. Після нападу військ половецького хана Кутеска, а також монгольської навали, в 1241 р. фортеця була дуже пошкоджена, і король Венгрії Ласло I Святий наказав укріпити її кам'яними стінами. У 1321 р. король Карл Роберт запросив майстрів з Італії для розширення фортеці, а в 1396 р. право на володіння замком отримав подільський князь Федір Корятович, який відіграв велику роль в історії Мукачева і його замку, значно перебудувавши фортецю. Зокрема, він перший встановив на стінах гармати. 
За роки свого князювання в Мукачеві (1396-1414) він зумів перетворити невеликий замок на могутню оборонну споруд і зробив його своєю резиденцією. Після поразки Угорщини у війні з турками під Могачем в 1526 р. Мукачево, як колишня власність угорських королів, разом із замком переходить у власність трансільванських князів, васалів Оттоманської Порти. Починаючи з 1633 р., Місто і домінія стають власністю князів династії Ракоці, які володіли ними понад 60 років. Сучасного вигляду замок набув у другій половині XVII - початку XVIII ст, коли на прохання Ракоці його перебудували французькі інженери ..До старого верхньому замку добудували середній і нижній, кожен з яких був оточений стінами і ровами, що з урахуванням місця розташування замку зробило його практично неприступним і одним з найбільш оригінальних фортифікаційних споруд Центральної Європи.
Навколо замкової гори в XVI ст. був викопаний рів, який наповнювався водой з річки Латориці. У XVII ст. рів був укріплений дубовим частоколом паланком. З тих пір замок і почали називати «Паланок». Назва збереглась до наших днів, хоча сам рів і частокіл давно зруйновані. Мукачівський замок завжди був міцним військовим укріпленням, яке ворогові рідко вдавалося захопити 
штурмом. Лише тривалі облоги приводили до падіння фортеці. Найвідоміша з них, що тривала майже три роки (1685 - 1688), пов'язана з управлінням обороною замку Семиградської княгині Ілони Зріні. Незважаючи на те, що захисників твердині було небагато, Ілона Зріні відмовилася здати замок і на знак того, що буде боротися до кінця, наказала вивісити на кожному розі замку стяги. З десятирічним сином - майбутнім керів водієм найбільшого повстання супроти Габсбургів в Угорщині Ференцем II Ракоці - вона часто з'являлася на бастіоні під час артилерійських бардувань, доглядала за пораненими воїнами. Коли австрійські війська тимчасово відступили, Ілона направи ла своїх людей в сусідню Галичину і продала там власні драгоценнос ти для фінансування подальшої оборони. На знак поваги турецький султан Мехмед IV навіть нагородив її спеціальною грамотою - атнаме, ко торую більше ніколи не давали жінкам. Незабаром замку випала роль опорного пункту визвольної війни Угорського народу 1703 - 1711 рр.. У 1709 р. загони куруців під керівництвом князя Ференца Ракоці з боями звільнили Мукачево та замок від австрійських військ. Тут Ференц II Ракоці приймав послів російського царя Петра I, тут перебували скарбниця і арсенал повстанської армії. Незважаючи на те, що Мукачівський замок опинився в глибокому тилу армії Ракоці, він і надалі залишався в центрі повстання. Сюди в 1705 р. з Трансільванії був переведений монетний двір. Окремі монети були відзначені латинськими буквами «СМ», тобто «Castrum Munkacz» («Мукачівський замок»). На монетах також був викарбуваний гасло Ракоці «Рго libertate» («За свободу»).
Після поразки 24 липня 1711 армії Ференца II Ракоці замок знову перейшов у власність австрійського імператора. У 1782 р. замок перебудували в тюрму, і протягом наступних кількох десятиліть тут знаходилось багато відомих революціонерів. В'язнів утримували в кайданах. У липні в 1847 р., Подорожуючи по Карпа там, Мукачево відвідав відомий вен герскій поет-революціонер Шандор Петефі. Побував він і в замку-в'язниці, якій присвятив свої вірші: ... У роки давні Ілона Зріні Стяг свободи підіймала тут, Але, на жаль, притулок героїв Нині жалюгідних в'язнів притулок. В даний час Мукачівський замок перетворений в комплекс музеїв. У ньому функціонують історичний (краєзнавчий) музей, картинна галерея з виставкою сучасних живописців, художній салон, виставка "Дерев'яні церкви Закарпаття», меморіальна кімната Шандора Петефі, а також затишні кафе. Замок розташований на самому пагорбі, висота якого 68 метрів. будинок зі століття за століттям збільшувалися і удосконалювалися споруди, які розміщувалися на трьох тераса з виступом на південь і створювали в почали XVIII ст. чотири самостійних вузла оборони. Загальна площа замку складає 13 930 м2.
Першим з вузлів оборони виявляєте Предзамче - сторожова вежа, оточена сухим ровом, через які перекидався підйомний міст (башта не уціліла).Міст через рів (колись він був відкидним і ПРГ підйомі закривав ворота) з'єднував Предзамче Нижнім замком, будівництво якого було завершено в 1670 р., про що свідчить пам'ятний "напис на лицьовій стороні правого бастіону. Нижній замок укріплений двома кам'яними бастіонами сухим ровом Від імені не приступной фортеці по кам'яній плиті на стек по-латині: .. «Якщо військове мистецтво, і Бог на моїй стороні, мені і гармати не страшні, а при сприятливому розкладі зірок - століття переживу» Наступною, ще потужнішою ланкою оборони є Середній замок (XVII ст.), розташований на 10 метрів вище Нижнього. У Середньому замку розміщуються службові, господарські та житлові приміщення, у тому числі комендатура, лицарський зал, арсенал, казарма і кухня. Найстарішим є Верхній замок, побудований в XIV-XVI ст., який знаходиться на вершині замкової гори. Верхній замок, колишня резиденція його власників, має закритий з усіх сторін двір, дво-та триповерхові будівлі, колишні розкішні князівські палати XVI- XVII ст.., три круглі вежі XIV ст.. (добудовані в XVII ст.), замкову каплицю XVII ст.. З північної сторони Верхній замок захищають два бастіони Зліва -.... сходи квадратної вежі кінця XVIII ст.., а праворуч -. так зв. хід-пастка, вирубаний під південно-східною вежею у кінці XVII ст. Якщо ворог проривався в цей коридор, то при вході і виході зі стелі опускалися металеві ворота. З отворів в стелі захисники фортеці лили окріп, гарячу смолу, викидали палаючі факели. З цієї пастки нікому не вдавалося вийти живим. З другого поверху в башту Корятовича вів потайний хід. Тут знаходилася кімната тортур. У темному кам'яному мішку, здатна поглинути крики катованих, збереглася дубова щаблина з гачками для диби. 
В тих місцях, де в'язні були приковані до стіни, помітні відшліфовані тілами камені. У південній частині двору знаходиться криниця глибиною 85 метрів, воду з якої використовували до кінця XIX ст. Про замковий колодязь ходять легенди. Його збудували, а точніше, викопали за часів володіння замком князя Федора Корятовича (1396-1414). Легенда оповідає, що скільки не рили колодець, все ніяк не могли дістатися до води. Щодня чуючи одну й ту ж фразу «Пресвітлий князю, води немає», Корятович був у розпачі Одного разу до князя прийшов нечистий із пропозицією укласти угоду: ... мішок золота в обмін на заповнення колодязя водою. Але виявилося, що грошей у казні немає, тож князь не може заплатити рогатому Князь пропонував душу, але той відмовився, вимагаючи грошей Один із вірних лицарів Корятовича, підслухавши розмову князя з чортом, запропонував обдурити його: «Федор, мішок золота не обов'язково повинен бути великим: маленький - теж мішок» .. Кинувши в мішок дві останні золоті монети, його віддали чорту , а той, страшенно обурившись, заявив:. «Все одноно воду не будете пити» і з цими слова стрибнув вглиб криниці. З того часу із глибин колодязя чуються далекі, приглушені звуки ... Нині кожен турист вважає необхідним кинути в колодязь монетку, загадавши бажання. І воно обов’язково здійсниться. Відвідувачі мають можливість почути легенди про підземні ходи Мукачівського замку, нібито вони настільки довгі, що карета, запряжена кіньми, могла таємно доставити власника в будь-який замок Трансільванії. Про кровожадібну княгиню Софію Баторі, що княжла у замку 21 рік після смерті легендарного Дьордяти II 
Ракоці і все своє життя пила людську кров і купалася в крові молодих дівчат. Існує легенда про останнього коменданта замку, підполковника Адама Карагуліче, легенда про качку, яку пустили в колодець, а вона потім випливла в Латориці, і ще багато інших переказів. Крім замку, давню історію має також Мукачівський монастир з церквою Св. Миколая. За однією з версій, монастир був заснований дочкою київського князя Ярослава Мудрого -.... Анастасія їй, дружиною угорського короля Ендре II. Перші письмові згадки про монастир відносяться до кінця XIV ст.. Основою у монастиря став литовсько-російський князь Федір Корятович, який прийшов в Мукачево з Кам'янця-Подільського у 1393 р. Монастир на Чернечій горі здавна був центром духовного життя Закарпаття. Сучасний вигляд монастир набув у XVIII ст., коли була побудована в класичному стилі з елементами бароко церква і келії. В ансамбль монастиря входять також оборонні мури з баштами і старовинна винокурня. Трагічна сторінка в житті чернечої обітелі наступила після початку II Світової війни. Під час окупації краю угорцями ченці-василіани через свою чіткої про-українську позицію зазнали значних переслідування. На цьому біди не закінчилися. Коли в 1947 р., після відмови всіх 32 ченців, включаючи наймолодших кандидатів, всього кілька днів пробули в монастирі, перейти в православ'я , їм визначили одну годину на збори, в ніч з 21 на 22 березня в 1947 р. всіх депортована на схід, і про їхню долю нічого не відомо. У той час як ченців саджали у вантажівки, під стінами монастиря вже чорніли постаті інших ченців, які повинні були замінити нині вивезених. Радянська влада передала греко-католицький монастир московському патріархату, якому він належить і донині. Серед інших культових споруд міста заслуговують уваги греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці та римо-католицький костел Св. Мартина, побудований в 1904 р. на місці готичної будівлі. Це одна з найголовніших святинь міста хоча б тому, що Св. Мартин є покровителем міста. Найкращою будівлею сучасного Мукачева є прекрасна, вифарбована в бірюзовий колір ратуша, побудована в 1906 р. по проекту архітектора Пала Тоасо в стилі модерн.
