ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА у селі Березоточі Лубенського району. Споруджена 1886 в стилі «єпархіальної» архітектури. Дерев’яна, одноверха, хрещата в плані, південнеі північне рамена прямокутні, мають окремі входи. Центраотний четверик увінчано наметовим верхом на світловому восьмерику. З західного боку сполучається з наметовою багатоярусною дзвіницею.
ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА у місті Зінькові. Спочатку стояла в Скельському Преображенському монастирі. 1790 перенесена до Зінькова і перейменована з Преображенської на Покровську. Дерев’яна, тризрубна, триверха. Належала до одного з найпоширешших типів церков, план яких складався з центрального восьмикутника та шестикутних вівтаря і бабинця. Приміщення ризниці та паламарні обабіч вівтаря, тамбури у входів добудовано пізніше. Одна з найбільших і найвищих пам’яток дерев’яної монументальної архітектури Полтавщини (довжина наземного плану будови сягає 22 м, ширина центральної дільниці близько 11 м, внутрішня висота центра 25 м). За своїми формами належала до ліпших зразків народної архітектури. Не збереглася, розібрана.
ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА у селі Мальцях Миргородського району. Зведена 1876. Дерев’яна, одноверха, хрещата в плані. Південне і північне рамена прямокутні, мають окремі входи. Центральний четверик увінчує баня на світовому восьмерику. Головний західний вхід прикрашає чотириколонний портик з трикутним фронтоном. Над ним була дзвіниця (не збереглася).
ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА у селі Плішивці Гадяцького району. Побудована 1902–1906 замість попередньої (1760, перебудовована 1800) на правому березі річки Псла за проектом петербурзького архітектора-художника І. С. Кузнецова. Мурована, дев’ятикамерна, дев’ятиверха. Зразок відтворення в камені форм дерев’яної монументальної архітектури. Являє собою зменшену копію дерев’яного Троїцького собору у місті Новомосковську (тепер Дніпропетровської області), зведеного майстром Я. Погрібняком у кінці 18 ст. 1911 поруч споруджено дзвіницю.
ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА у Полтаві. Споруджена 1764–1770 у місті Ромнах останнім кошовим Запорізької Січі Петром Калнишевським та Давидом Чорним, про що свідчив різьблений напис на одвірку західних дверей. Від імені замовників нагляд за будівництвом здійснював роменський житель В. Кривошия. Стояла на Полтавській вулиці, на схилі Покровської гори при в’їзді до міста з боку Засулля, була однією з головних архітектурних домінант Ромен. На початку 20 ст. рядом було споруджено однойменну муровану церкву, а дерев’яна пам’ятка підлягала знесенню. Її досліджували. 1901 М. Макаренко, 1905 – Л. Падалка. Завдяки публікації М. Макаренка у журналі «Искусство и художественная промышленность», церква, як видатна пам’ятка дерев’яної монументальної архітектури доби українського відродження, стала широко відомою. Імператорська археологічна комісія прийняла рішення про необхідність її збереження. Завдяки сприянню полтавського архієпископа Іоанна і заснованого ним церковного музею ухвалено рішення про перенесення церкви до Полтави. 1907 її повторно дослідив М. О. Макаренко, а архітектор-реставратор П. П. Покришкін виконав точні архітурно-археолргічні обміри. 1908 стараннями Полтавського церковно-археологічного комітету церква була розібрана, перевезена з Ромен до Полтави і зібрана на новому місці – у межах садиби резиденції архієпископа. Це був перший на Україні приклад наукової музеєфікації пам’ятки народної архітектури. Церква була складена з дубових брусів, за планом належала до хрещатих з невиділеним центром храмів, з гранчастими раменами просторового хреста. Зруби стін мали помітне звуження догори, що разом з двозаломними верхами створювало телескопічну перспективу. Завершувала будівлю живописна група верхів. З великою майстерністю знайдено гармонійне співвідношення маси стін і маси верхів з їх урочистою динамікою. Внутрішня висота центральної Дільниці становила 25,5 м, бічних 21 м. Рукави просторового хреста сполучалися з центром широкими просвітами 11-метрової висоти, завдяки чому утворювався єдинии внутрішній простір, над яким «ширяли» ілюзорно невагомі 5 верхів. Інтер’єр пам’ятки був підкреслено аскетичним, розрахованим на різкий контраст з пишним 4-ярусним різьбленим позолоченим іконостасом рокайлевого характеру, виконаним осташківським різьбярем Сисоєм Шалматовим. У складі іконостасу були унікальні царські врага, кругла дерев’яна поліхромна скульптура барочного характеру. Покровську церкву у Полтаві замалював О. Г. Сластіон, у 1920-х pp. дослідив С. А. Таранушенко. Під час Великої Вітчизняної війни згоріла.
ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА у Полтаві на Павленках. Дерев’яна церква була збудовована 1707–1708, 1830 перебудована. 1864 зведено муровану церкву з дерев’яною дзвіницею на новому місці в районі Павленківської площі. 1903 споруджено муровану однобаину церкву в одному зв’язку з двох’ярусною дзвіницею в псевдоруському стилі. 1943 закрита, 1946 розібрана.
