У церковних джерелах зазначено, що завершено будівництво храму і його висвячено 1723 року. На будівництво виділяли кошти прихожани та І.Красицький. Дерев'яна, на кам'яному фундаменті. З трьома куполами. У 1880 році один купол переобладнали під дзвіницю. Церква має форму продовгуватого хреста. Знаходиться в районі, який здавна називають «Воля». На відміну від інших церков краю, цей храм вівтарем повернутий на південь. З північної сторони облаштовані хори. В XIX столітті зазначалося, що у церкві біля лівого кліроса є дуже давня ікона святого Миколая, яка сюди перенесена ще з давнішого храму. На південній і північній стінках в кіотах - ікони Богоматері й Вседержителя, вони теж визнаються як дуже давні.
Церква занесена до реєстру і довідника пам'яток мистецтва України й характеризується як найдосконаліший твір волинської школи народної архітектури. Унікальний триярусний іконостас церкви обновлено в 1876 році. Царські врата датуються XVI- XVII ст. і належать до іконостасу православної церкви, яка була на цьому місці за століття до появи нинішньої. Оригінальний виріз-арка нагадує форму грушоподібного барочного верхів'я храму.
Невідомий український майстер залишив нам величний і монументальний твір, який вражає своєю могутністю і досконалістю при реальних скромних розмірах.
У цій церкві виявлена ікона «Спас» із намісного ряду іконостасу і визнана шедевром професійного малярства Волині першої половини XVII ст. Нині вона зберігається в музеї. Завдяки високому рівню виконання, духовній глибині образу, досконалому рисунку золоченого орнаментованого тла ікона «Спас» визнана найвидатнішою пам'яткою українського малярства.
Священиками у церкві були І.Созонтович, Ф.Мілешкевич, І.Гуторевич, С.Михалевич, П.Бухович, Г.Горбачевський, Д.Левицький та інші. У повоєнні роки тут вів службу М.М.Роздяловський. Членами церковної ради були І.К.Кереб, І.С.Склезь, М.Т.Мельник. Подалі настоятелями церкви призначалися Г.К.Римарчук та Ф.І.Кристецький. Нині - Юрій Михайлов.
