(1084)
Теребовлянський район. Микулин з 1096 р. був відомий як північний форпост Теребовлянського питомого князівства. 1550 р. тут, на пагорбі біля р. Серет, кн. Синявські почали будувати невеликий прямокутний (25x30 м) замок- фортецю. Із чотирьох кутових двоярусних веж діаметром до 5 м збереглися тільки дві. Згодом містечко із замком переходить у володіння магнатів Конецпольських, Мнішеків, Потоцьких. Магдебурзьке право з 1595 р. 1672 р. після двотижневої облоги турки захопили замок і знищили чоловіче населення Микулинців. У 1760 роки поруч із фортецею Людвіга Потоцька будує палац і закладає парк. Від цього періоду збереглися флігелі, з’єднані з палацом напівкруглими галереями. У середині XIX ст. австрійський барон Ян Конопка починає зводити новий будинок палацу в стилі ампір. Палац стоїть у центрі парку. Його парковий фасад прикрашений восьмипілястровим портиком корінфського ордера. Звідси ландшафтний парк крутими схилами спускається до річки, а ліворуч до нього прилягають руїни замку-фортеці. У парку збереглися три двохсотлітні ясени. Парадна частина палацу підкреслена ризалітом із чотирма дерев'яними скульптурами атлантів і виходить на регулярний партер. Звідси кленова алея веде до Троїцького костелу. Посеред алеї - колодязь, оточений п'ятьма віковічними кленами. Костел – яскравий взірець епохи пізнього бароко, зведений у 1761–1789 pp. архітектором А. Мошинським на кошти графині Л. Потоцької. Зразком для нього був костел при королівському палац» в Дрездені. Архітектурний деко костелу і його витончені форми посилені домінантою центрального шпиля, прекрасно гармоніює із головним фасадом палацу й органічно замикають перспективи регулярної частини парку.