ЧЕРВОНОГРАД

Заліщицький район., біля с. Нирків Подільського Червонограда, столиці однойменного повіту, вже немає на жодній з мап, але він і далі живе в серцях усіх, хто хоча б раз побував тут. Туристів приваблює неймовірного розміру кратер зеленого лісу, із центру якого здіймаються вежі напівзруйнованого палацу, а поруч повітря тремтить від шуму найвищого (16 метрів) рівнинного водоспаду України на р. Джурин. Перші згадки про “Червоне місто” і його дерев'яний замок вміщені в літописах IX ст. Назва поселення пішла від тутешньої гірської породи – вона незвичайного червонуватого відтінку. (Звідси і “castrum rubricum” – з лат. червоний замок). До 1313 р. Червоноградом володіли литовські князі Коріатовичі. Вони зміцнили замок і побудували перший домініканський монастир. 1434 р. Червоноград одержує статус королівського міста, а через 13 років – Магдебурзьке право. На початку XVII ст. нові господарі краю магнати Даниловичі на місці дерев'яного замку починають будувати кам'яний. 1615 р. поруч зводиться Вознесенський костел. Турецьке ярмо (1672–1699) тугою петлею стягло життя міста, і коли яничари покинули Поділля, на місці князівського граду залишилося тільки маленьке село. 1820 р. князь Кароль Понинський перебудовує замок у розкішну резиденцію. Замість суворого замку на високому пагорбі височіє палац, Що заслужив звання “найгарнішої сільської садиби Речі Посполитої” – Незабаром поруч із замком Виростає сімейний мавзолей Понинських. Донедавна його прикрашав надгробок, який Хеленачинська замовила геніальному майстрові Бертелю Торвальдсену на згадку про померлих дітей. Тепер барельєф експонується у Львівській галереї мистецтв. Убік Ниркова є дві старих каплиці – одна на цвинтарі, друга трохи далі. Недалеко від Червонограда в урочищі Червоне є скит Пустельника й гіпсова печера Поросячка.