Село (1.6 тис. жителів) Андрушівського району, розташоване на берегах р. Ів’янка. Перші відомості про Івницю датуються 1584 р. У другій половині XVIII ст. це було досить велике торговельно-ремісниче містечко з понад 3 тис. жителів, яке в 1761 р. навіть отримало привілей від польського короля Августа III. Тоді в містечку були церква, костел і каплиця, синагога та єврейська молитовня, школа і дві лісопилки. У другій половині XVIII ст. тут на пологому лівому схилі річки засновується добре спланований ландшафтний парк із традиційною системою ставків зі шлюзами. Як було заведено в ті часи, парк створювався як антураж садибному комплексу. За іронією долі від садиби дотепер збереглися лише фрагменти в’їзних воріт та руїни веж з бійницями, стилізованих під сторожові. Позбавлений довгі роки догляду парк перетворився на дрімучий. Замість розпланованих алей місцеві жителі протоптали стежки, але незважаючи на це парк не втратив своєї романтичної привабливості. Тут на площі 14 га росте близько 45 видів дерев і чагарників, серед яких переважають ясен, ялина (зустрічаються дуже великі старі дерева), липа, клен і берест. У парку збереглося близько 800 дерев, вік яких перевищує два сторіччя.
