Село (2.0 тис. жителів) Очаківського району, розташоване на правому (західному) березі Бузького лиману. Парутине (що в 1811-1905 рр. називалося Іллінським) у 1789 р. заснували некрасівці — члени релігійної громади пилипонів, які переселилися з берегів Дністра. Тоді тривала чергова російсько-турецька війна (1787-1791 рр.), по закінченні якої ці землі були подаровані (1792 р.) сенатору графу І. Безбородьку. Новий хазяїн переселив сюди кріпаків зі свого чернігівського маєтку, а некрасівці повернулися в с. Чобручі, де жили до війни. Така невигадлива історія с. Парутине, широко відомого насамперед тим, що на південь від нього на схилах лиману існувало древнє місто Ольвія. Заснували його в середині VI ст. до н.е. переселенці з Мілета та інших іонійських міст Стародавньої Греції. Однолітка Тіри (Білгород-Дністровський) вона незабаром перетворилася на значний економічний і культурний центр усього Північного Причорномор’я. Територія Ольвії під час її розквіту (V—III ст. до н.е.) досягала 50 га, а населення — 15 тис. жителів Вважається, що місто не витримало виснажливих набігів готів (III ст.) і гунів (IV ст.) та припинило своє існування. В XVI-XVIII ст. турки, що володіли цими землями, з руїн древньої Ольвії вивозили камінь на будівництво своїх фортець, у т.ч. Очакова. Перші дослідження залишків древнього міста, виявлених поряд з селом, провели російські вчені П. Паллас (1794 р.) і П. Сумароков (1799 р.). Наступні два сторіччя чимало поколінь археологів проводили експедиційний сезон в Ольвії. Постанова про охорону городища на краю Парутиного була прийнята ще в 1920 р., а згодом там був організований історико-археологічний заповідник. Тут є імпровізований музей просто неба, де зберігаються громіздкі експонати, яким перепади температури та інші природні фактори не в змозі завдати помітної шкоди. Тендітніші речі, добуті багаторічними трудом армії археологів, демонструються в дивно відповідному навколишньому оточенню будинку, що нагадує старенький непоказний маяк, який немов висвітлює шлях пізнання через століття. Ольвія — демократичний для відвідування заповідник, де можна самостійно бродити серед розкопок, намагаючись уявити, чим міг бути той або інший їхній фрагмент. Можна також попередньо вивчити план численних об’єктів і відвідувати їх цілеспрямовано, а можна традиційно слухати розповіді екскурсовода, який чи не в особах представить картинки історії Ольвії, реконструйовані археологами.
