КРИЛОС

Село (1.7 тис. жителів) Галицького району, розташоване на локальному вододілі між р. Луква і великим струмком Мозолів Потік На початку XII ст. на високому стрімкому березі р. Луква на теренах сучасного Крилоса існувало місто Галич, вперше згадуване в літописних джерелах за 1113 р. Воно було добре укріплене — зі сходу, півночі і заходу природними перешкодами, за які служили долини рік, а з півдня — насипними валами, розділеними ровами. В 1144 р. Галич стає центром однойменного князівства, а з 1199 р. — об’єднаного Галицько-Волинського. В 1241 р. місто було зруйновано ордами хана Батия, а з 1349 р. перебувало у складі Польщі. Слава колишньої столиці потихеньку пішла в історію, і місто пересунулося у гирло р. Луква на берег Дністра. Там відбудували новий Галич, а Крилосу від колишньої князівської столиці дісталися її руїни. Із численних культових споруд князівського міста найвідомішим був Успенський собор (1157 р.). На його фундаменті в 1500 р. побудована Василівська каплиця, а матеріали із зруйнованого собору використовувалися для будівництва однойменної Успенської церкви (початок XVI ст.). У 1678 р. вона була знищена турецько-татарським військом і відновлена через чверть сторіччя, а потім чотири рази капітально реконструювалася. В 1959 р. на місці ймовірного поховання князя Ярослава Осмомисла (1153–1187 рр.), який правив Галицьким князівством у період його найвищого розквіту, встановлено меморіальну плиту. А нове тисячоліття ознаменувалося в Крилосі будівництвом по сусідству з похмурими середньовічними культовими споруда 1675 ми надзвичайно легкої і життєствер- джуючої дерев’яної церкви (2001 р.)