ПНІВ

Велике село (4.6 тис. жителів) Надвірнянського району, розташоване на правому березі р. Бистриця-Надвір- нянська. Вперше в документальних джерелах Пнів згадується в 1482 р. Майже через сторіччя на крутій терасі річки з’являється замок-фортеця, хазяями якої були представники роду Куропатвів — вихідців з Угорщини, що володіли маєтками у Галичині ще з кінця XIV ст. Однією з функцій фортеці, розташованої у передгір’ях Карпат, вочевидь, було контролювати шлях у верхів’я річкової долини (що поступово звужується) і до гірського перевалу. Замок також служив резиденцією його хазяям — усередині квадратного внутрішнього двору, оточеного потужними стінами з в’їзною і чотирма оборонними вежами по кутах, знаходився великий палац і господарські будівлі. В XVII ст. Пнівська фортеця, одна з найбільших у Прикарпатті, багато разів зазнавала нападів і руйнувань, але завжди відновлювалася. В 1621 р. її, не без допомоги охорони замку, захопив і розорив загін Г. Кардаша, який боровся за соціальну справедливість в окрузі. Восени 1648 р. під час Визвольної війни українського народу облога фортеці під проводом С. Височана тривала кілька тижнів і закінчилася перемогою повстанців. Під час польсько-турецької війни в 1676 р. відбудований замок витримав тривалу облогу турецьких і татарських загонів. В XVII–XIV ст. фортеця поступово втрачає стратегічне оборонне значення в цьому районі, поступаючись розташованій за кілька кілометрів нижче за течією річки Надвірній, що швидко розвивається. Після входження цих земель до складу Австрійської імперії (1772 р.) замок ще до кінця XVIII ст. залишається поміщицькою резиденцією, а потім кидається напризволяще. За наступні два сторіччя від палацу не залишилося й сліду, і тільки мальовничі руїни фрагментів кріпосних стін і веж нагадують про його колишню велич.