СОРОЧИНЦІ
СОРОЧИНЦІ (у 18 ст. ще - Сорочинці Ближні) - село Прилуцького р-ну, включене 1936 до складу м. Прилук. Розташ. на лів. березі р. Удаю. Вперше згадуються 1713. Входили до Полкової сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. (1782-1923), до Прилуцького р-ну Прилуцького округу (1923-30) і Чернігівської обл. (з 1932). Виникли в кінці 17 ст. з хуторів, які селилися в той час біля Прилук. Місцеві жителі вважали ще наприкінці 19 ст, що у цій місцевості гніздилося багато сорок, через що перший поселенець одержав прозвище Сорока, звідки й пішла назва поселення. 1713 на кошти сотника Полкової сотні Івана Маркевича тут була побудована перша дерев. трибанна Миколаївська ц-ва. Тоді ж у С. було 27 дворів селян. І. Маркевич теж мав у селі свій «фільварк». До 1780 С. у ревізіях та при розподілі «порцій» і «рацій» не згадуються. Село, мабуть, залишалося ратушним до тих пір, поки його землі й селяни не були частково скуплені різними державцями. У відомості 1780 в С. значилося 32 двори (41 хата) селян, 2 двори (4 хати) підсусідків і 2 двори (7 хат) козаків. Селяни належали різним власникам. Між ними були колез. ас. Ф. С. Ракович, надв. ради. С. С. Карпинський, полковий обозний Я. М. Огронович, колез. ас. І. Д. Маркевич. 1797 наліч. 190 душ чол. статі податкового населення. 1804 Варвара Маркевич мала кам'яний флігель при своєму будинку в С, що було рідкістю на той час. 1809 дерев. ц-ву переробили - зняли дві бокові бані, підвели кам'яний фундамент. 1810 в селі мешкало 193 душі чол. статі (4 дворян, 15 козаків,4селян казенних, 16 селян ратушних, 154 селян поміщицьких). У 19 ст. власниками селян були: підпоручик П. І. Маркевич, його син корнет І. П. Маркевич, Горленки, М. І. Величко та ін. Останній вніс значний вклад у будівництво мурованої однобанної ц-ви (замість старої дерев.), яка була споруджена 1856. 1859 - 38 дворів, 342 ж. С. входили до Прилуцької вол. 1-го (1837-65) і 3-го (1865-1923) станів. 1886- 11 дворів селян державних (мабуть, кол. ратушних), 23 двори селян-власників, які входили до 2-х сільс. громад (Крековська й Масляниківська), 12 дворів козаків, 13 дворів міщан та ін., 61 хата, 296 ж.; діяли: мурована Миколаївська ц-ва, однокласна змішана церковнопарафіяльна школа, шинок, 2 кузні, 3 вітряки. 1910 - 103 госп., з них козаків -21, селян - 56, ін. непривілейованих - 22, привілейованих - 4, наліч. 598 ж., у т.ч. 16 кравців, 9 шевців, З столярі, 4 ковалі, 2 слюсари, 2 чинбарі, 5 лимарів, 20 візників, 31 поденник, 5 займалися інтелігентними та 72 - ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле населення займалося землеробством. 352 дес. придатної землі. Діяла Миколаївська ц-ва. Крім названих вище, землевласниками в С. були поміщики: П. А. Масляников, Я. М. Медведовський,О.Соломаха. У 1923-30 С. підпорядковані Лапинській сільраді. 1925 - 151 двір, 636 ж.; 1930 - 133 двори, 722 ж. 1930 створено колгосп «Червоний махорочник», який 1950 об'єднаний з приміськими артілями «Новий побут» та ім. Сталіна в один колгосп ім. Сталіна. 26.05.1936 С. РазомзЛапинцями включені до складу м. Прилук. На С. міститься Школа №13, Миколаївска церква.
