ХАЄНКИ
ХАЄНКИ - село Ічнянського р-ну, центр сільради, якій підпорядковані села Воронівка та Киколи. Розташ. на р. Іченьці (лівої прит. р. Удаю), за 9 км від райцентру та за 12 км від залізничн. ст. Ічня. 224 двори, 480 ж. (1996). Вперше згадуються 1666. Входили до Монастирищенської, а в 2-й пол. 18 ст. - до Ічнянської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. ( 1782- 1923), до Малодівицького р-ну Прилуцького округу (1923-30). 1666 - 7 госп. селян (козаки не показані). Вільне військове село «до ратуші Монастирищенської прислушаюче». У перші роки 18 ст. гетьман І. Мазепа віддав його прилуцькому полковнику Дмитру Горленку. 1708 село у нього конфісковане. 1710 гетьман І. Скоропадський надав X. б.т. Андр. Дм. Горленку. 1737 село у нього відібране й передане генер. судді М. Забілі. 1740 в X. було 5 дворів (5 хат) селян, 13 дворів (14 хат) козаків та 5 дворів (5 хат) козачих підсусідків. Лише 1744 царською грамотою X. були остаточно затверджені за Андр. Дм. Горленком, після смерті якого (1756) X. перейшли до його сина полтавського полковника Андр. Андр., а з 1780 село успадкував прем.-майор Іван Андр. Горленко. 1780 - 26 дворів (35 хат) селян, 3 хати підсусідків, 24 двори (32 хати) козаків. 1797 наліч. 228 душ чол. статі податкового населення. 1803 за Ів. Андр. Горленком (1803-1805 - маршал Прилуцького пов.) у X. з хутором числилось 160 душ чол. статі селян, які до 1861 залишалися у володінні його нащадків. 1859 - 115 дворів, 634 ж. Згідно з реформою 1861 в X. утворено Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян, якому підпорядковані 5 сільс. громад ( 371 ревіз. душ). Козаки села підлягали Ольшанському Волосному правлінню відомства Палати державного майна. Після реорганізації волостей X. 1867 увійшли до Ольшанської вол. 1-го стану. 1886 - 2 двори селян казенних, 80 дворів селян-власників, які входили до Величківської сільс. громади, 70 дворів козаків, 5 дворів міщан, 163 хати, 894 ж.; діяли: дерев. Іоанно-Богословська ц-ва, споруджена 1861 (перша ц-ва збудована до 1666), земське початкове однокласне училище (засн. 1864, у підпорядкуванні земства - з 1885), шинок, кузня, 8 вітряків, олійниця. 1910 - 222 госп., з них козаків - 103, селян - 107, ін. непривілейованих - 5, привілейованих - 7, наліч. 1168 ж., у т.ч. 26 теслярів, 3 кравці,2шевці, 4 столяри, 1 коваль, 1 слюсар, 18 ткачів, 1 візник, 59 поденників, 13 займалися інтелігентними та 97 - ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле населення займалося землеробством. 1857 дес. придатної землі. Діяли: дерев. Іоанно-Богословська ц-ва (закрита за часів рад. влади), земське початкове однокласне училище, в якому навчалися 74 хлопч. (1912), дві церковнопарафіяльні школи - змішана та жіноча. Землевласниками були поміщики: Г. П. Галаган, М. Д. Акулова, А. Д. та Д. Д. Муратови. У 1923-30 pp. X. - центр сільради. 1925-311 дворів, 1255 ж.; 1930- 309 дворів, 1308 ж.
