Lepadogaster lepadogaster (Bonnaterre, 1788)
Таксономічна належність
Клас — Променепері риби (Actinopterygii), ряд—Присоскопероподібні (Gobiesociformes), родина — Присоскоперові (Gobiesocidae). Один з 4-х видів роду; один з 2-ти видів роду у фауні України.
Природоохоронний статус виду
Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні
Атлантичні води біля берегів Європи і Африки від Дакара і о-вів Канарських та Селважен до Іспанії і Роскофа біля берегів Франції. Серед-земне і Чорне моря. В Україні відзначена в Чорному морі біля берегів Кримського п-ва та в пн.-зх. його частині (о. Зміїний).
Чисельність і причини її зміни
Мала з причини створення берегозахисних споруджень і намивання піщаних пляжів, що скорочує нерестові площі виду і, відповідно, веде до зниження його чисельності.
Особливості біології та наукове значення
Риба морська, донна. Живе у частинах моря з солоністю 16-19%, не поширюючись в опріс-нені річковими водами ділянки. Тому значно рідкісніша у пн.-зх. частині Чорного моря, ніж біля берегів Криму. Мешкає дуже близько до берега, майже до урізу води, часто у смузі прибою, зазвичай на кам'янистих ґрунтах. Мігрує дуже обмежено, недалеко (біля Кара-Дагу знаходиться частіше у червні, рідше у травні та квітні, майже відсутня в інші місяці). Тримається під камінням, особливо вдень, прикріпившись до дна черевним присоском. Активніша у сутінках, особливо мальки. Плідники завдовжки 5,8-6 см. Плодючість становить 200-400 ікринок. Нерест порційний, у прибережній смузі, майже біля урізу води, на глибині 0,5-1,5 м, на кам'янистих розсипах, проходить з кінця травня до кінця липня, при температурі води 17- 19,5°С. Нерестовим субстратом служить нижня поверхня каменю у гнізді, що влаштоване й охороняється самцем. У бухті Омега личинки відмічались з травня по серпень, частіше у товщі води, ніж біля дна. Підростаючи, молодь опускається на дно, живиться мікроскопічними безхребетними, дорослі — ракоподібними і черв'яками. Періодично відбувається линька риб: заміна старої шкіри новою.
Морфологічні ознаки
Тіло довгасте, помірної висоти, дещо розширене у боки. Хвостове стебло зазвичай коротке, стиснене з боків. Голова видовжена, приплюснута зверху, широка. Рило за формою на зразок качиного дзьоба, малої ширини. Біля передніх носових отворів по 1 довгому виросту, задні носові отвори витягнуті у вигляді коротких трубочок. Рот і щелепи помірної величини. Зуби дрібні, спереду зібрані пучком, з боків крупніші, в один ряд. Найбільша довжина тіла до 8 см. Забарвлення кармінове або пурпурно-червоне, іноді коричневе або зеленкувате, темніше на спині й світліше на череві. Між очима 2-3 жовті з темною торочкою, смужки, на потилиці дві овальні плями, оточені двома світлішими кільцями.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Не здійснювалися.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення
Промислового значення не має.
Основні джерела інформації
Москвин, 1940; Виноградов, Ткачева, 1950; Калинина, Салехова, 1971; Гордина, 1971; Калинина, 1976; Каталог коллекций..., 2003; Мовчан, 2006.
