(калинка, бузина красная)
Листопадний кущ родини жимолостевих, заввишки 2-4 м. Гілки з буруватою серцевиною. Листки супротивні, непарноперисті, з 5-7 яйцевидно-ланцетними, пилчастими листочками. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, зеленувато-жовті, всі на ніжках, зібрані в яйцевидну, щільну, спрямовану вгору волоть. Плід - червона кістянка. Цвіте у травні - червні, плоди достигають у серпні - вересні.
Поширення
Росте в лісах, чагарниках, на скелях у Карпатах, на Прикарпатті, рідше на Західному Поліссі та в Лісостепу. На півдні республіки вирощують як декоративну рослину.
Сировина
Використовують квітки. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Квітки Б. ч. містять флавоновий глікозид рутин, дубильні речовини, цукри (глюкозу і фруктозу), сліди ефірної олії.
Фармакологічні властивості і використання
В народній медицині квітки Б. ч. використовують як потогінний, проносний та протизапальний засіб. Листя і кора виявляють проносну і блювотну дію. Водний теплий настій і спиртову настойку квіток використовують як потогінний засіб при простудних захворюваннях, бронхіальній астмі та ін. хворобах дихальних шляхів, при головному болі, ревматизмі. Кисіль із плодів використовують як проносний засіб. Зовнішньо відвар квіток використовують при ангінах і запальних процесах ротової порожнини (у вигляді полоскань). Рослина проявляє інсектицидну та фітонцидну активність, у зв'язку з чим настій листя використовують у боротьбі проти шкідників.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО - настій сухих квіток (0,5 чайної ложки сировини на склянку окропу, настоюють 10-15 хв) по півсклянки двічі на день; п'ють повільно, ковтками.
