Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло борозенчасте, прямостояче, просте або розгалужене, 30—120 см завзишки. Листки короткочерешкові, яйцевидно-ланцетні або ланцетні, по краю великозубчасті; нижні та серединні біля основи розсічені. Квітки зигоморфні, зібрані у несправжні кільця, що розміщені в пазухах серединних і верхніх листків; віночок дзвониковидний, 4-лопатевий, білий, з червоними плямами. Плід - горішок. Цвіте у липні - вересні.
Поширення
Росте по всій території України на болотах, заплавних луках, по берегах водойм, у вільшняках.
Заготівля і зберігання
Використовують траву. Її збирають під час цвітіння рослини, сушать під залізним дахом з доброю вентиляцією або в сушарках при температурі 40°. Зберігають у сухих приміщеннях. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Рослина містить глікозид лікопін (найбільше його в листках), гіркоти, кавову та урсолову кислоти і смоли.
Фармакологічні властивості і використання
Рідкий екстракт В. є. зменшує артеріальну і венозну гіпоксію при експериментальному тиреотоксикозі, нормалізує основні показники річного складу крові, зменшує вагу щитовидної залози і послаблює зобогенний ефект. У народній медицині В. є. використовують як заспокійливий, кровоспинний і протипроносний засіб та від малярії. Настій трави вважається добрим засобом у боротьбі з приступами тяжкого серцебиття, при базедовій хворобі, порушеннях ритму серця (екстрасистолії) та при маткових кровотечах. Відвар трави з кореневищем у китайській медицині використовують як сечогінний засіб при набряках, а також при порушеннях менструацій і при фурункульозі.
