(василёк синий)
Одно- або дворічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло 25—50 см заввишки — в одиничних кошиках на кінцях стебел та пазушних гілочок. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — липні.
Поширення
Росте по всій території України.
Заготівля і зберігання
Використовують лише крайові квітки. Сушать на погоду — на відкритому повітрі. Зберігають у сухому приміщенні не більше як 1 рік.
Сировина
Містить ціанарин, центаурин і цикорин, антоціани пеларгонін і ціанідин, флавоноїди лютеолін, алкалоїди, аскорбінову кислоту, каротин та мінеральні солі.
Фармакологічні властивості і використання
У народній медицині, окрім цього, В. с використовують при набряках і жовтяниці та як жарознижуючий засіб при простуді. Настої і лосьйони з кошиків В. с широко використовуються в дерматології й косметології.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій пелюсток (1 столова ложка пелюсток на склянку окропу) п'ють теплим по 1 столовій ложці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО —настій пелюсток (1 столова ложка пелюсток на 1 склянку окропу) для примочок при захворюванні очей; настій подрібнених кошиків В. с (1 столова ложка кошиків на 400 мл суміші окропу і оцту, взятих порівну, настоюють 30 хв, охолоджують) для миття голови, щоб стимулювати ріст волосся, і при лупі (щовечора протягом 15—20 днів), для втирання при дифузному випаданні волосся і круговій плішивості (відповідно по 1 та по 2—3 втирання щодня); лосьйон (50 г свіжих кошиків на 0,5 л окропу, настоюють 1 годину) для протирання обличчя при надмірній жирності шкіри (Hypersteatosis cutis).
