(Platanthera chlorantha). Ареал любки зеленоквіткової, порівняно з ареалом любки дволистої, менше простягається на схід і більше просунутий на південь. Він охоплює Європу, Середземномор’я та Малу Азію. В Забайкаллі та Приамур’ї поширений східний підвид любки зеленоквіткової. Цей широкий розрив її ареалу, як вважають, відбувся в льодовикову епоху. Тоді широколистяні ліси відступали на південь і знайшли собі притулок від холодного подиху льодовика за гірськими системами Балкан, Кавказу та на Далекому Сході. Після відступу льодовика ареал виду так і лишився розірваним. В Україні любка зеленоквіткова поширена в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу та Гірському Криму, подекуди трапляється в степовій зоні.
Любка зеленоквіткова зростає в дубових та мішаних лісах, зрідка трапляється в соснових лісах. Любки дволиста та зеленоквіткова дуже схожі, на перший погляд їх важко розрізнити. Проте, давайте подивимося більш уважно. Найбільш надійно розрізняються ці два види за квітами. У любки зеленоквіткової вони зеленкуваті, а шпорець товщий, ніж у любки дволистої, і булавовидно розширений на кінчику. Відрізняються два види любки і за розміщенням пиляків. Якщо в дволистої вони розміщені паралельно, то в зеленоквіткової вони стоять під кутом і майже сходяться вгорі своїми краями. Квіти любки зеленоквіткової майже без запаху, що аж ніяк не заважає рослині приваблювати запилювачів, адже її квіти відвідує більше ЗО видів комах. На жаль, спільним для обох видів останнім часом є зниження чисельності під впливом дії людини. До цього призводять руйнування природних місць зростання виду, зривання рослини на букети, викопування бульб.
