Citrullus lanatus, синонім — С. vulgaris — однорічна однодомна трав'яниста рослина родини гарбузових. Стебло волохато-шорстке, лазяче, дуже розгалужене, п'ятигранне, 2—5 м завдовжки. Листки чергові, черешкові, до 20 см завдовжки, глибоко розділені на 3—5 вузеньких округлих часток, які в свою чергу надрізані на округлі часточки. Квітки одностатеві, одиничні; віночок — 5-роздільний, сірчасто-жовтий. Плід — велика, куляста або видовжена, зелена або білувата ягода, з соковитим червоним або жовтуватим м'якушем. Цвіте у червні — липні. Плоди достигають у серпні — вересні.
Поширення
Кавун звичайний походить з напівпустель та пустель Південної Африки. На Україні, переважно в південних районах, його широко вирощують як харчову рослину.
Сировина
З лікувальною метою використовують м'якуш і шкірку зрілих плодів, а також насіння. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
М'якуш кавуна містить до 8,7 % цукрів (переважно фруктоза), 0,1 % органічних кислот (яблучна, лимонна та інші), пектинові речовини (0,5%), клітковину (0,5%), фолієву кислоту (8 мкг/100) і незначну кількість інших вітамінів (С, В1, В2, В6, нікотинову кислоту і р-каротин).
Фармакологічні властивості і використання
Сік і м'якуш кавуна мають сечогінні й жовчогінні властивості, добре гамують спрагу при гарячці. Ніжна клітковина кавунів збуджує перистальтику кишок, прискорює виведення з організму холестерину, виявляє легку послаблюючу дію. При каменях у жовчному міхурі, циститах, нефритах, пієлонефритах і нирковокам'яній хворобі (уратний і цистиновий уролітіаз з випадінням солей у кислому середовищі) рекомендується щодня вживати по 2—2,5 кг свіжих кавунів. Тривале вживання м'якуша кавуна виліковує хронічні гастрити, покращує стан хворих на атеросклероз і цукровий діабет. При хронічній недостатності кровообігу, гіпертонії, нефритах, пієлоциститах, подагрі, хворобах печінки і жовчного міхура призначають кавунні розвантажувальні дні, які, залежно від стану хворого, проводять два рази на тиждень або один раз на десять днів. У розвантажувальні дні хворий одержує лише 1,5 кг кавуна, з'їдає його за 5 прийомів. Розвантажувальні дні треба проводити під контролем лікаря. Як сечогінний засіб свіжий або квашений кавун корисний при ожирінні. Насінням кавуна виганяють глистів, а розтерте насіння з молоком вживають при маткових кровотечах. Як сечогінний засіб використовують і шкірку кавуна.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій сухих шкірок (80—100 г сировини на 500 мл окропу, настоюють до охолодження) по пів склянки 4—5 раз на день при гострих і хронічних запаленнях товстого кишечника; відвар шкірок (20 г сухих або свіжих шкірок на 200 мл окропу) по пів склянки 3—4 рази на день як сечогінний засіб.
