Багаторічна трав'яниста рослина родини китяткових. Стебло біля самої основи розгалужене, з висхідними гілками, 5—20 см заввишки. Листки чергові, прості, цілокраї; приземні листки трохи більші, обернено-яйцевидні, тупі, зібрані розеткою; стеблові — довгасті, гоструваті, біля основи клиноподібно звужені. Квітки двостатеві, неправильні, на коротких квітконіжках, блакитні або білі, 3,5—4 мм завдовжки, зібрані верхівковими китицями; при основі квітконіжок є 3 приквітки, з яких середній довший за два бокові. Плід — обернено-яйцевидна сплюснута коробочка. Цвітуть у травні — червні.
Поширення
Китятки гіркуваті ростуть на Поліссі й зрідка в північній частині Лісостепу на вологих і вогкуватих луках, болотяних місцях і торфовищах.
Сировина
Для виготовлення ліків використовують усю рослину. Збирають її на початку цвітіння разом з корінням. Сушать сировину на вільному повітрі (у затінку чи на сонці) або в приміщенні, яке добре провітрюється. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Рослина містить сапонінові речовини (сенегін, полігалову кислоту), глікозид гаультерин, таніни, жирну та ефірну олії.
Фармакологічні властивості і використання
Китятки гіркуваті використовують як ефективний відхаркувальний засіб при гострих і хронічних захворюваннях легень і верхніх дихальних шляхів (ларингіт, бронхіт, бронхіальна астма, туберкульоз, емфізема та запалення легень). Крім того, рослину використовують при відсутності апетиту, катарі шлунково-кишкового тракту, при слизистих проносах з виділенням слизу, як засіб, що сприяє збільшенню кількості молока у жінок-годувальниць. Як зовнішній засіб китятки використовують для лікування наривів та екземи.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО— настій (1 чайна ложка сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години, процідити) по півсклянки 4 рази на день до їжі. ЗОВНІШНЬО — одержану після проціджування настою кашкоподібну масу використовують для припарок. Препарати китяток гіркуватих не токсичні, без побічної дії.
