Багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини лататтєвих. Листки довгочерешкові, цілокраї, плаваючі, серцевидно-овальні, 12—20 (30) см завдовжки. Квітки двостатеві, правильні, великі (12—16 см у діаметрі), з округлою основою чашечки, багатопелюсткові; пелюстки білі, трохи довші за чашолистки, поступово переходять у тичинки; приймочка з 16—22 променями. Плід ягодоподібний, зелений, багатонасінний, його поверхня вкрита рубцями. Цвіте у червні — серпні. Плоди достигають у серпні — вересні.
Поширення
Трапляється по всій території України в стоячих та повільно текучих водах.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують кореневища, квітки й листя. Листя збирають під час цвітіння рослини, кореневища — від початку цвітіння рослини і до похолодання, вириваючи їх баграми або руками з попереднім підрізуванням ножем. Після того, як обріжуть листки, коріння і гнилі частини кореневища миють, ріжуть на тонкі (3—5 мм завтовшки) пластинки, які в свою чергу подрібнюють на кусочки завдовжки 1 —1,5 см, розстилають тонким шаром на папері або мішковині, пров'ялюють на сонці, а потім досушують під наметом, на горищі або в сушарках при температурі до 60°. Строк придатності сухих кореневищ — 2 роки. Аптеками сировина не відпускається.
Хімічний склад
Кореневища містять алкалоїд-німфеїн, дубильні речовини (до 10 % ), крохмаль (до 20 % ); листя — флавоноїди (8—С — В — О — глюкопіранозид лютеоліну, мірицитрин), дубильні речовини, щавлеву кислоту; пелюстки квіток —- флавоноїди (глікозиди кемпферолу і кверцетину), карденолід німфалін; насіння — дубильні речовини (1,1 % ), карденолід німфалін, крохмаль (до 47 % ), жирну олію.
Фармакологічні властивості і використання
В науковій медицині кореневища використовують як сировину для приготування мікстури за прописом Здренко, яку вживають при папіломатозі сечового міхура, анацидному гастриті та виразці шлунку. В народній медицині рослину використовують для лікування різних захворювань, у тому числі й пухлин різної етіології. Відвар кореневищ п'ють при хворобах нирок і сечового міхура, як кровоспинний, в'яжучий та гіпотензивний засіб, а при випаданні волосся ним миють голову. Подрібнене свіже кореневище використовують замість гірчичників при невралгії та міалгії. Порошком з кореневищ присипають гнійні рани; всередину його приймають при проносах. Настойку з листя вживають при нирковокам'яній хворобі, а свіже листя (попередньо подрібнене) прикладають до запальних вогнищ на шкірі. Широко використовують препарати з квіток рослини. Всередину настій пелюсток приймають при лихоманці, безсонні, підвищеній нервовій і статевій збудливості, болісних полюціях, маткових кровотечах і білях, а настойку вживають при недокрів'ї, нервових і серцевих захворюваннях. Настойку пелюсток використовують і для розтирань при бронхіальній астмі, радикуліті та ревматизмі. Припарки з пелюсток використовують як болетамувальний засіб при невралгіях і міалгіях. Підсмажене насіння відоме як сурогат кави. З сухих кореневищ одержують борошно, яке після вимочування у воді й подальшого сушіння використовують для приготування різних страв і хлібобулочних виробів. Свіжі, вимочені у воді кореневища можна їсти вареними або смаженими.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — суміш взятих порівну пелюсток латаття білого і квіток глоду криваво-червоного готують як настій (4 столові ложки суміші на 200 мл окропу) і п'ють по одній столовій ложці через 2 години при серцевій слабості. ЗОВНІШНЬО — настій свіжих пелюсток (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, кип'ятять 15 хвилин, настоюють 8 годин, проціджують) для обмивання лиця при вуграх, ластовинні та як засіб від загару; три столові ложки сухих або свіжих пелюсток загортають у марлю, занурюють в окріп, виймають і прикладають до хворої ділянки тіла. Передозування при вживанні всередину небезпечне!
