Багаторічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих. Стебло пряме, стояче або висхідне, округле, опушене, 40— 100 см заввишки. Листки чергові, черешкові, великі, довгозагострені, зубчасті, коротковолосисті. Квітки двостатеві, правильні, 4-пелюсткові, запашні, зібрані в щитковидні китиці; пелюстки фіолетові, 15—20 мм завдовжки. Плоди — звислі, зовсім плоскі еліптичні, на верхівці й при основі гострі стручечки завдовжки 30 —90 мм і завширшки 15—35 мм; насіння велике, темно-червоне. Цвіте у травні — червні.
Поширення
Лунарія оживаюча росте в тінистих листяних лісах на Закарпатті, в Карпатах, на Прикарпатті, рідше на Розточчі-Опіллі та в Західному Лісостепу і дуже рідко — в Лівобережному Лісостепу. Культивують як декоративну рослину.
Сировина
Для виготовлення ліків використовують насіння. Рослина неофіцинальна.
Фармакологічні властивості і використання
Настій насіння лунарії оживаючої має седативні й діуретичні властивості. Його призначають при епілепсії й спазмофілії та як сечогінний засіб.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій (4 чайні ложки подрібненого насіння на 200 мл окропу, настоюють 20 хвилин, проціджують) по 1 столовій ложці 4 рази на день до їжі; дітям — по 1 чайній ложці 2—3 рази на день до їжі.
