Багаторічна (в культурі — однорічна) трав'яниста, густо вкрита сріблясто-сірими волосками рослина родини губоцвітих. Стебло прямостояче, галузисте, 20—50 см заввишки, біля основи дерев'яніюче. Листки черешкові, дрібні, супротивні, еліптичні або лопатковидні, цілокраї, з численними залозками. Квітки дрібні, неправильні, двостатеві, зібрані в дов¬гасті колосовидні пучки, розміщені по 3—5 на кінцях головного стебла або його гілок; віночок невиразно двогубий, білий, блідо-ліловий або рожевий. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток. Цвіте у липні — вересні.
Поширення
Походить з Південно-Західної Азії та Північної Африки. На території України вирощують як ефіроолійну, лікарську і городню рослину.
Заготівля і зберігання
Для лікарських потреб використовують траву майорану. Заготовляють сировину під час цвітіння рослини, зрізуючи облистнену частину стебел. Зібрану траву зв'язують у пучки й розвішують для сушіння в провітрюваному приміщенні або у затінку на відкритому повітрі. Штучне сушіння проводять при температурі 35—40°. Після сушіння листя і суцвіття відокремлюють від стеблових частин і зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Сухої сировини виходить 10 %. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Трава майорану містить ефірну олію (15—0,70%), дубильні речовини (0,9% ), рутин (127 мг% ), каротин (до 5,5 мг% ), аскорбінову кислоту (до 44 мг% ), пектин, пентозани, слиз та гіркоти. Головними складовими частинами ефірної олії є терпінен, пінен, сабінен, терпінеол, терпіненол та борнеол.
Фармакологічні властивості і використання
Майоран садовий заспокійливо діє на центральну нервову систему, стимулює діяльність шлунка і кишечника, зменшує спазми при колітах, виявляє жовчогінну та діуретичну дії. Всередину настій трави майорану приймають при різних неврозах, мігрені, нервовому безсонні, при ахілії, блюванні, болях у шлунку, кишковій коліці та при метеоризмі, для збудження апетиту та як засіб, що регулює менструації. Зовнішньо, у вигляді ванн, майоран вживають при сверблячці та кропив'янці.
