Macleaya тістосаіра — багаторічна трав'яниста з оранжевим молочним соком і неприємним запахом рослина родини макових. Стебла прямостоячі, до 2,5 м заввишки. Листки довгочерешкові, чергові, пальчасто-лопатеві, великі (20—30 см завдовжки), зверху сизо-зелені, зісподу — майже білі, з виступаючими жилками. Квітки рожеві, з приємним запахом, зібрані в довгі (30—40 см завдовжки) верхівкові волоті. Плід — коробочка. Цвіте у липні — серпні.
Поширення
Маклея дрібноплода дико росте в Центральному Китаї. В Україні її вирощують як лікарську рослину.
Сировина
Надземну частину рослини використовують як сировину для виробництва алкалоїдів.
Хімічний склад
Трава маклеї дрібноплодої містить 0,78—1,28 % суми алкалоїдів, у тому числі сангвінарин, хелеритрин, протопін, алокриптопін та інші.
Фармакологічні властивості і використання
Біологічна активність маклеї пояснюється наявністю в рослині суми алкалоїдів. Найактивніша терапевтична роль належить алкалоїдам сангвінаринові і хелеритринові. Суму бісульфатів цих близьких за будовою алкалоїдів використовують як лікарський препарат, відомий під назвою сангвіритрин. Він виявляє антимікробну активність по відношенню до грампозитивних і грамнегативних бактерій та до патогенних грибів, згубно впливає на трихомонади. Зважаючи на це, застосування препарату показане і дає добрий терапевтичний ефект при лікуванні уражень шкіри і слизових оболонок, спричинених дріжджовидними грибами і мішаною флорою, та в разі важкозагоюваних інфікованих ран і виразок. При місцевому застосуванні сангвіритрину можливе відчуття паління. Щоб уникнути цього побічного явища, препарат розводять або додають до нього 0,5% розчин новокаїну. Сангвіритрин виявляє й антихолінестеразну активність. Його призначають при дитячих церебральних паралічах, міопатіях, спастичних парезах лицьового нерва, при прогресуючій м'язовій дистрофії та іншій неврологічній патології. При прийманні препарату всередину можливі нудота, блювання та болі в шлунку. У такому випадку вживання препарату припиняють. Сангвіритрин протипоказаний при епілепсії, гіперкінезах, бронхіальній астмі, стенокардії та хворобах печінки і нирок.
Лікарські форми і застосування
Сангвіритрин (Sanguiritrinum) приймають усередину по 0,005—0,01 г 2 рази на день після їжі в таблетках (до 3 таблеток на день). Тривалість курсу лікування — 20 днів. Дітям сангвіритрин призначають за наведеною вище схемою, але в менших дозах (не більше як 0,001 г на 1 рік життя на добу за 2 прийоми). Зовнішньо сангвіритрин застосовують у вигляді 1 % лініменту (нанесення на виразки і рани при перев'язуваннях щодня або через 1—2 дні; аплікації при стоматитах різного походження 2—3 рази на день; змащування уражених ділянок тіла 1—2 рази на день при шкірних захворюваннях) та у вигляді 0,2% спиртового або 1% водного розчинів (промивання, змочування тампонів при отитах, пародонтозі).
