Одно- або дворічна трав'яниста рослина родини макових. Стебло голе, розгалужене, 20—50 см заввишки; вся рослина сиза. Стеблові листки густо опушені, решта — голі. Прикореневі листки ланцетні, трикутні або яйцевидні, верхні — яйцевидні, виїмчасто-лопатеві. Всі листки більш-менш цупкі, шкірясті синьо-зелені. Квітки правильні, пелюсток — 4, вони завдовжки 3—4 см, лимонно-, золотисто- або оранжево-жовті, зрідка — кавово-червоні з жовтуватою основою. Плід — двогнізда стручковидна коробочка. Цвіте у травні — липні.
Поширення
Росте в літоральній смузі по берегах Чорного моря в Криму (від Євпаторії до Керчі), на галечниках і схилах. Раніше М. ж. був поширений і по узбережжі Азовського моря. Введений у культуру.
Заготівля і зберігання
Збирають надземну частину під час цвітіння рослини, зрізуючи серпом або ножем, уникаючи виривання рослини з коренем, особливо на піскуватих місцях. Сушать, розстеливши тонким шаром, у приміщенні з доброю вентиляцією або на сонці, коли сировина ще досить волога. На ніч траву ховають у приміщення. Штучне сушіння проводять при температурі 55—
70°. Сухої сировини виходить 20 % . Зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях без доступу прямого сонячного проміння. Рослина є сировиною для одержання алкалоїду глауцину. Аптеки сировину не відпускають.
Хімічний склад
Трава мачку містить алкалоїди глауцин, магнофлорин, протопін, ауротензин, глауфлорин, сангвінарин, коридин, хелідонін, хелеритрин, хелірубін та інші, а також гіркоту (глаукопікрин), слиз, смоли, фумарову і діоксималеїнову кислоти та мінеральні солі. Вміст основної сполуки глауцину коливається залежно від якості сировини від 0,1 % до 2,3 % , у культурних рослин — близько 1,7%. Глауцин є тільки в надземних органах, домінуючим алкалоїдом коренів є протопін. В коренях є й алкалоїди хелеритрин, алокриптопін, сангвінарин та інші.
Фармакологічні властивості і використання
В народній медицині використовували траву мачку як сечогінний засіб при літіазах, а також як відхаркувальний, заспокійливий і протидіабетний засіб. Зовнішньо застосовували для загоювання гнійних ран. Фармакологічні дослідження показали, що глауцин, виділений з трави М. ж., виявляє виразну гіпотензивну, спазмолітичну та протикашлеву, а також незначну знеболювальну дію. Протикашлева його дія подібна до дії кодеїну, але глауцин менш токсичний, не тамує дихання, не закріплює й не спричинює наркотичних станів, тому особливо придатний у педіатрії. В клінічних умовах глауцин показує добру дію при лікуванні бронхіту, фарингіту й крупозної пневмонії, при абсцесі легень та при інших хворобах органів дихання. Насіння М. ж. містить до 35 % жирної олії, яка придатна в їжу і для виробництва мила.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — глауцину гідрохлори: дорогим по 50 мг 2—3 рази на день після їжі, дітям — по 10—30 мг. В Болгарії з м. ж. ПРОТИПОКАЗАНІ при зниженому тиску крові.
