Багаторічна рослина родини бобових. Ліана з дерев'янистими опушеними стеблами до 12 см у діаметрі і 1 — 3 м завдовжки. Листки трійчасті. Листочки 14— 20 см завдовжки, на довгих опушених черешках; бокові — округлі, верхівкові -— ромбічні. Квітки зигоморфні; фіалково-рожеві. в багатоквіткових пазушних китицях. Плід — біб. Цвіте у липні — жовтні.
Поширення
В дикому стані росте на Далекому Сході. В Криму вирощують як декоративну рослину. Дичавіє.
Сировина
Використовують усю рослину: кореневище, листя, квітки, боби. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Кореневища містять крохмаль, вуглеводи діадзин і діадзеїн, кумарини; у листках і бутонах є флавоноїди, аспарагін, аденін, масляна і глютамінова кислоти; в насінні — алкалоїди, гістидин, кемпферол і крохмаль (до 40 % ).
Фармакологічні властивості і використання
У вітчизняній і зарубіжній народній медицині П. л. широко використовують. Квітки і корені використовують як потогінний, протигарячковий і протипростудний засіб. Окрім згаданого, препарати квіток рекомендують як кровоспинний, спраготамуючий і витверезуючий засіб, при ентероколітах якісних пухлинах, а препарати коренів — як відхаркувальний засіб при кашлі. Настій або відвар листя вважають ефективним протиблювотним і сечогінним засобом, вживають при головних болях у хворих на гіпертонію.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО настій (10 г подрібненої сировини заварюють склянкою окропу, залишають охолоджуватися, проціджують) по 1/3 склянки 3 рази на день; відвар 110 г подрібненої сировини на 200 мл окропу, кип'ятять 15 хв, настоюють 45 хв. і проціджують) по 2 столові ложки 3 — 4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — відвар (готують, як у попередньому прописі) для лікування захворювань шкіри.
