Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має товсте циліндричне шишкоподібне дерев'янисте кореневище. Стебла висхідні або прямостоячі, вилчасто розгалужені, 10—40 см заввишки, з рідкими притисненими волосками. Листки стиснуто опушені, з обох боків зелені (зісподу трохи блідіші); прикореневі листки черешкові, з трьох, рідше — з п'яти обернено-яйцевидних, спереду надрізанозарубчастих листочків, які швидко засихають і під час цвітіння їх уже немає, стеблові — сидячі, з великими зеленими, 3—7-надрізаними прилистками і з трьома видовжено-клиновидними, надрізанопилчастими листочками. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, одиничні, на довгих квітконіжках, що виходять з пазух верхніх листків: пелюстки обернено-яйцевидні, золотисто-жовті. Плід збірний з 8—15 горішковидних сім'янок. Цвіте у червні — вересні.
Поширення
Перстач прямостоячий росте по вологих луках та лісах, по краях боліт на Поліссі, в Карпатах і на Закарпатті, в північній частині Лісостепу, зрідка в Степу.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують кореневища рослини , які заготовляють восени або рано навесні. Викопані кореневища очищають від корінців і решток стебел, добре миють у холодній воді від землі і сушать на вільному повітрі (на сонці чи під наметом) або в добре провітрюваному приміщенні, розстеливши тонким (2—3 см завтовшки) шаром на папері чи тканині. Штучне сушіння (після попереднього пров'ялювання на відкритому повітрі) проводять при температурі 50—60°. Сухої сировини виходить 28—32 % . Її зберігають у сухому добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності — 6 років. Сушені кореневища перстачу є в продажу в аптеках. У народній медицині, зокрема при виготовленні мазі, використовують і свіжі кореневища.
Хімічний склад
В кореневищах перстачу прямостоячого є дубильні речовини (до 31 % ), флобафени, кристалічний ефір торментол, тритерпенові сапоніни (похідні а-амірину і торментолу), хінна і елагова кислоти, крохмаль, віск, смолисті речовини й сліди ефірної олії та мінеральні речовини (6 %).
Фармакологічні властивості і використання
Перстач прямостоячий використовують як в'яжучий, протизапальний і кровоспинний засіб. Застосування перстачу показане при різних запальних захворюваннях травного каналу (ентерит, ентероколіт, диспепсія); при лікуванні проносів дизентерійного характеру і проносів при туберкульозі; при шлункових і кишкових кровотечах, гіперменореї, маткових кровотечах, пов'язаних з запальними захворюваннями жіночих статевих органів. У народній медицині, крім зазначених вище захворювань, відвар кореневищ перстачу дають усередину при ахілії шлунка, гастриті, виразці шлунка, при захворюваннях печінки, жовтяниці різного походження, ревматизмі та подагрі. Використовують перстач і як зовнішній засіб. Відвар кореневищ використовують для лікування кровоточивих ран, виразок і забитих місць, опіків, різних висипів на тілі, мокнучих екзем, геморою, кольпіту і вульвовагініту різної етіології та для лікування справжньої ерозії шийки матки, а також для полоскання ротової порожнини і горла при афтозі, стоматиті, гінгівіті та ангіні. Порошком з розтертого кореневища присипають обпечені місця. Мазь застосовують від тріщин на шкірі ніг, рук і на губах.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—5 раз на день до їжі; суміш 1 столової ложки кореневищ перстачу і 1 чайної ложки насіння льону звичайного заливають склянкою окропу, кип'ятять 10 хвилин, охолоджують і П'ють по 1 столовій ложці через кожні 2 години при кровотечі з шлунка і кишок; столову ложку листя шавлії лікарської та квіток цмину піскового, взятих у співвідношенні 1:1:5:2, кип'ятять в 1 склянці води 5—7 хвилин, проціджують і п'ють по чверті склянки за 30 хвилин до їжі.
