Galium mollugo — багаторічна трав'яниста рослина родини маренових. Має розгалужене дерев'янисте кореневище. Стебло висхідне, чотиригранне, розгалужене, голе, 50— 100 см заввишки. Листки сидячі, цілокраї, лінійні або лінійно-довгасті, гострокінцеві, до основи звужені, з 1 жилкою, голі й гладенькі, у восьмичленних кільцях, часто з загорнутими краями. Квітки запашні, дрібні, правильні, зрослопелюсткові, чотиричленні, зібрані у велику розлогу верхівкову волоть; віночок колесовидний, білий, 2,5— 3,5 мм у діаметрі. Плід — сухий торшок. Цвіте у червні — серпні.
Поширення
Підмаренник м'який росте в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу на луках, по берегах річок, на узліссях, серед чагарників.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують траву підмаренника, зібрану в період його цвітіння. Зрізують верхівки стебел завдовжки 20— 30 см, в'яжуть у невеличкі пучки й розвішують для сушіння у провітрюваному приміщенні або в затінку на відкритому повітрі. Висушену траву зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіціальна.
Хімічний склад
Трава підмаренника містить глікозид асперулозид, дубильні речовини, ефірну олію, органічні кислоти й інші речовини.
Фармакологічні властивості і використання
У народній медицині настій трави підмаренника м'якого вживають при епілепсії, хворобах серця і печінки, при болях у шлунку та при подагрі. Ванни з відвару трави підмаренника діють заспокійливо. В гомеопатії застосовують есенцію із свіжої трави рослини.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їжі. ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару (50 г сировини на 10 л води).
