Thea sinensis, синонім — Саmellina sinensis — вічнозелений, галузистий, 50—150 см заввишки кущ родини чайних. Листки чергові, видовжено-овальні, цілісні, 6—7 см завдовжки, 3,5—4 см завширшки, гострозубчасті, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені, з короткою тупою, іноді роздвоєною верхівкою та ширококлиновидною основою. Квітки правильні, двостатеві, 2,5—3 см в діаметрі, поодинокі або по 2—5 в пазухах листків; пелюстки (їх 5—9) білі, рідше рожеві. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні.
Поширення
Батьківщина чаю — гірські ліси Південного Китаю та Індокитайського півострова.
Сировина
Вирощують чай заради верхівкових частин пагонів з 2—3 недорозвиненими листочками (флешів). Якщо листя і флеші сушать відразу після збирання, то одержують зелений чай. Щоб одержати чорний чай, сировину спочатку піддають ферментації, а вже потім сушать. Зберігають чай у добре і щільно закритих банках або бляшанках.
Хімічний склад
У листі чаю китайського є дубильні речовини (до 35 %), до 5 % алкалоїдів (кофеїн, теофілін, теобромін, ксантин, аденін, гіпоксантин, ізатин та інші), флавоноїди, ефірна олія, аскорбінова кислота (до 250 мг%), вітаміни В1, В2, К1, Р, РР, мінеральні солі.
Фармакологічні властивості і використання
Цілющі властивості чаю зумовлюються всім комплексом речовин, що в ньому є. Із чаю в гарячий настій переходить значна частина наявних фізіологічно активних речовин, у тому числі і вітаміни. Червоно-коричневий колір і терпкий в'яжучий смак надають настою головним чином таніни, а аромат — ефірна олія (вважається, що ефірна олія, що створює букет чаю, містить понад 500 хімічних сполук). Стимулюючі властивості чаю зумовлені в основному кофеїном. Залежно від сорту і способу заварки чаю склянка міцного напою містить від 0,02 до 0,1 г кофеїну. Кофеїн збуджує центральну нервову систему печінки, нирок, посилює діурез. Зважаючи на це, вживання чаю корисне при занепаді сил і виснаженні, стомленні і зниженні розумової активності. З метою надання першої допомоги чай дають при отруєннях, що викликають пригнічення центральної нервової системи, ослаблення серцевої діяльності і дихання (отруєння алкоголем і іншими наркотичними речовинами). Алкалоїди теофілін і теобромін виявляють слабовиражену стимулюючу дію на центральну нервову систему, але значно підвищують діурез. Дубильні речовини чаю — катехіни, які за будовою близькі до вітаміну Р, сприяють засвоєнню організмом аскорбінової кислоти, підвищують міцність капілярів, зменшують проникність їх стінок. Три склянки чаю покривають добову потребу організму людини у вітаміні Р. Таніни чаю виявляють в'яжучу і бактерицидну дію, поліпшують травлення. Через те чай призначають хворим при гострих проноса і інших розладах кишкової діяльності. Треба пам'ятати, що міцний настій чаю не рекомендується вживати при підвищеній збудливості, безсонні, органічних захворюваннях серцево-судинної системи, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, глаукомі. Надто міцний чай не бажано вживати і цілком здоровим людям, оскільки це може спричинити перезбудження нервової системи, занепокоєння, прискорене серцебиття, відчуття страху і інші хворобливі явища. Міцний настій чаю використовують як зовнішній засіб. У вигляді компресів, примочок і промивань його застосовують при сонячних опіках, запаленні очей, як косметичний засіб при в'ялій і сухій шкірі для очищення і підвищення її еластичності, зміцнення стінок дрібних судин, запобігання утворенню підшкірних крововиливів тощо. Цілющі властивості має і зелений чай. Настій із зеленого чаю стимулює кровотворення, сприяє утворенню протромбіну в печінці, активізує окислювально-відновлювальні процеси, нормалізує водно-сольовий обмін, тонізує серцевий м'яз, підвищує пружність і зменшує проникність стінок кровоносних судин, знижує артеріальний тиск і кількість холестерину в крові, поліпшує самопочуття хворих на атеросклероз, ревматизм і хронічний гепатит, діє як радіопротектор (катехіни чаю зв'язують і виводять з організму стронцій, запобігаючи проникненню його у кістковий мозок), сприяє значному зменшенню кількості випитої води у жаркий період року.
