Cynoglossum officinale — дворічна трав'яниста м'яко опушена рослина родини шорстколистих. Стебло міцне, прямо-стояче, 30—100 см заввишки, просте або вгорі розгалужене, до самого суцвіття густо улистнене. Листки чергові, суцільні; прикореневі — видовжено-еліптичні, 8—30 (і більше) см завдовжки, до основи звужені в широкий черешок 8—30 см завдовжки, стеблові листки видовжено-ланцетні, 4—17 см завдовжки, на верхівці загострені, найнижчі звужені в черешок 3—4,5 см завдовжки, решта — сидячі, напівстеблообгортні. Квітки правильні, двостатеві, в кінцевих негустих однобоких завійках, зібраних волотевим суцвіттям; віночок лійковидно-колесовидний, з короткою трубкою і п'ятилопатевим відгином (лопаті широкі, тупі, відлеглі), брудно-пурпуровий, в зіві з п'ятьма темнішими, бархатистими від коротких волосків, на верхівці дуже потовщеними і трохи виїмчастими лусочками. Плід складається з широкояйцевидних сплюснутих, на всій поверхні вкритих гачкуватими шипиками горішків. Цвіте у травні — червні.
Поширення
Чорнокорінь лікарський росте по всій території України як бур'ян вздовж доріг, на полях, по засмічених місцях, біля жител.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують корені (Radix Cynoglossi officinalis) і траву чорнокореня (Herba Cynoglossi officinalis). Корені копають восени або навесні, добре відмивають від землі і використовують свіжими або сушать, розстеливши тонким шаром у приміщенні, що добре провітрюється. Траву збирають під час цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел завдовжки 30 см. Зібрану сировину вживають свіжою (у вигляді соку) або сушать у затінку на відкритому повітрі чи у добре провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить 20 %. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Рослина неофіціальна.
Хімічний склад
Всі частини рослини містять алкалоїди циноглосин і циноглосеїн, глюкоалкалоїд консолідин, дубильні речовини, смоли, гірку речовину циноглосоїдин. Крім того, у траві є каротин, ефірна олія (0,1 % ), холін, а у корінні — барвник алкалін, полісахарид інулін.
Фармакологічні властивості і використання
Галенові препарати чорнокореня мають болезаспокійливі, протисудомні і кровоспинні властивості. Всередину їх призначають при кашлі, кишкових коліках, при легеневих і шлунково-кишкових кровотечах, при кривавому і простому проносі. При зовнішньому застосуванні препарати чорнокореня виявляють болезаспокійливу і протизапальну дію, стимулюють ріст волосся. Потовчені свіжі корені прикладають до фурункулів, на місця переломів кісток для зменшення болю і для сприяння швидшому їх зростанню, на волосисту частину голови при облисінні (по 1 разу на день протягом тижня). Відвар коренів у вигляді місцевих ванн, обмивань, примочок або компресів вживають при ушибах, переломах кісток, опіках, ранах, виразках, запальних процесах шкіри, з метою лікування зобу. В гомеопатії застосовують есенцію із свіжих коренів, зібраних восени. Чорнокорінь заслуговує на увагу і як засіб, що має інсектицидні та ратицидні властивості. Сушену траву вживають для боротьби з мишами та пацюками, які не витримують запаху рослини, а свіжий сік або відвар із коренів — для знищення шкідливих комах (блощиць).
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій (1 чайну ложку трави або подрібнених коренів заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по чайній ложці 3 рази на день; свіжий сік чорнокореня приймають по 5 крапель 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — ванни, обмивання, примочки або компреси з відвару (4 столові ложки подрібненого коріння заливають 1 л окропу, кип'ятять 15 хвилин, настоюють у закритій посудині 12 годин, проціджують.
