ОСТРІВ ХОРТИЦЯ

Хортиця - найбільший острів на Дніпрі, унікальний природний й історичний комплекс, розташований недалеко від Запоріжжя. Його довжина становить 12,5 км, ширина 2,5 км. У 2007 році був обраний одним з «Семи чудес України». Назва Хортиця відбулося від імені древнього божества східних слов'ян Хорса, що уособлював сонце та мистецтво. У північній частині острова знаходиться музей Запорізького козацтва. Музей історії запорізького козацтва на острові відкрито 1983 року. Сьогодні під склепіннями Музей зібрано понад 30 000 предметів, які охоплюють історичний період від палеоліту до ХІХ століття поточної ери. Діють експозиції, присвячені найдавнішим часам, періоду Київської Русі, козацької епохи, новітньої історії запорізького краю, а також 4 діорами: "Битва київського князя Святослава", "Військова рада на Січі", "Звільнення м. Запоріжжя 14 жовтня 1943". У південно-східній частині острова, в районі плавнів, розташований фольклорно-етнографічний кінний театр "Запорізькі козаки", дбайливо зберігає стародавні козацькі традиції. На замовлення туристичних груп проводяться кінні спектаклі та фольклорні вистави з демонстрацією традиційних козацьких ремесел. Поруч в ангарі зберігаються підняті в 1999-2007 рр.. з дна річки козацька чайка та бригантина 1736-39 рр.., з якими працюють археологи і реставратори. Хортиця - надзвичайно красивий і мальовничий острів. З обох боків омивається широким і могутнім Дніпром, обнесений високими кам'яними скелями, піщаними берегами, вкритий зеленим лісом і прикрашений різнобарвними квітами. На острові зустрічаються різноманітні природні зони: різнотравно-ковилові степи, дубові та хвойні ліси, заплавні луки. Всього на Хортиці росте близько 960 видів рослин, 560 з них - представники дикоростучої флори, 20 ендеміків. Крім ендеміків, зустрічаються і реліктові рослини - водяний папороть, чилім. Всього в заповіднику приблизно 10 багатовікових дерев і кілька десятків дубів ста і трохи більше років (найстаріші з них - 300-річні), є і столітня дика груша. В основному такі дерева ростуть в балках і плавневої частини острова. Знаменитому запорізькому дубу (що знаходиться поза о. Хортиця), на думку істориків і біологів, - трохи більше п'ятисот років. В байраках, але головним чином - у плавневих лісі на півдні острова мешкають понад 30 видів звірів, 120 видів птахів, десять видів плазунів, п'ять видів земноводних. Найчисленніші серед пернатих - водоплавні (Крижні, чирки, лиски). За даними археологічних досліджень, цей острів заселений вже з епохи палеоліту. Зокрема, тут є і ранньослов'янські пам'ятки: залишки поселень, могильники племен черняхівської культури і антів. У 1223 році Хортиця була місцем збору руських князів перед битвою з монголами на річці Калці. А в кінці XV - початку XVI століть цей острів - надійний притулок втікачів від феодального та національного гніту - став одним із центрів формування запорізького козацтва, а потім і плацдармом січовиків при захисті південних кордонів від турецько-татарської агресії. У 1648 році звідси виступило козаче військо на визвольну війну украінското народу. Під час російсько-турецької війни (1735 - 1739) на Хортицю прибув відомий флотоводець віце-адмірал Н. А. Сенявін. Під його керівництвом тут була закладена верф, на якій козаки побудували цілу веслову флотилію, яка зіграла у військових діях на Чорному морі далеко не останню роль. Десь на острові є і не знайдена ще могила адмірала Сенявіна, який помер тут від чуми в 1738 році. Після розгрому Січі царськими військами 5 червня 1775 року Хортиця як подарунок Катерини II дісталася князю Потьомкіну. У 1789 році Потьомкін передав острів казні, а через рік у володіння Хортицею вступили нові господарі - німці-меноніти.