ПЕРЕВЕРТНІ
Чаклун вийшов за клуню, скинув з себе одежу, став лицем до місяця, прошепотів замовляння, потім встромив нЬк у землю, перекинувся через нього та й став вовком. Кинувся кудлатий сірий вовк на чортів та й почав їх поїдати... Якби грім Перуна не бив тих чортів, а вовки не поїдали, розплодилося б їх стільки, що й світу білого не було б видно.
Чародій щовечора легко, без лсодної допомоги, може стати хижим звіром, птахом, рибою, а за потреби — то й перевтілити іншу людину у звіра чи птаха.
В ті далекі часи, освячений зоряним Небом предків, мудрий та вчений волхв, вдарившись об сиру землю, политу дощем, міг стати навіть мурахою. Проникнувши у фортецю, враз ставав могутнім воїном з вогненним мечем у руках. Таке фантастичне видовище наводило жах на бусурманів.
Перевертні ведуть подвійне існування: то живуть як люди, то — як звірі. Надприродними властивостями боги, власне, наділяють першу дитину в сім'ї. Особливі прикмети первістка, коли підросте, — волосся на грудях, а то й на спині, червоні очі та густі, зведені докупи, брови. Така людина не піддається злим силам та зловмисній магії чародіїв.
Вагітна жінка, коли побачить вовка або з'їсть м'яса звірини, яку роздер вовк, народить вовкулаку. Часом людина обертається у вовка, коли чоловік спить з жінкою напередодні святої неділі або великого свята. Кажуть, що вовкулаки мають під пахвою ямку, через яку вивертається шкіра і назовні виходить вовк.
Перевтіленню можуть сприяти сильна приязнь, туга та любов. Відомий випадок, коли одна вдова так тужила за втраченим чоловіком, що обернулася в чайку. Дівчата та лсінки іноді обертаються у птахів, найчастіше — в лебідок. А один мисливець з таким азартом полював на бика, що вранці, коли проснувся, виявив у себе на лобі від тих нічних переживань роги.
Найчастіше людина обертається у вовка і стає вовкулакою за тялскі провини. Коли така людина перебуде у вовчій подобі з рік, то стає таким знахарем або чарівником, що знає всі таємниці.
Кажуть, вовкулаки, як і відьми, а відьми таколс вміють перекидатися, — ссуть кров. Від вовкулаків, як і від чортів з відьмами, народжуються упирі. Живого упиря молена легко впізнати, бо лице в нього червоне, неначе налите кров'ю, і горілку він любить так, як відьма любить ссати молоко, а то й кров з корови. Після його смерті, якщо не вбити осиковий кілок у тіло, вони встають уночі з могил і п'ють в людей кров. Упирі, як і відьми, крадуть дощ з неба та насилають засуху.
Про те, що люди вдаються до чарів та можуть ставати вовками, згадує грецький історик Геродот, який у V столітті до н.е. побував серед скіфів та еллінів.
Найсприятливіші дні для перевтілення — Коляд-вечір та ніч на Купала, в яку відьми збираються на Лисій горі.
Впізнати перевертня можна по тому, що задні ноги в нього не такі, як у вовка, а коліньми вперед, як у людини. Такий вовк, зустрівши людину в лісі або в полі, не кидається, а лащиться до неї та жалібно дивиться у вічі — може, хліба дадуть з'їсти. Такий він спокійний та все стогне і скавулить, ніби людина, навіть вити по-вовчому не вміє. Люди ставляться до нього з неприхованим співчуттям , бо то може бути парубок, якого зачарував злий чаклун. Такий перевертень шкодить лише тій людині, котра йому причинила зло; коли ж він перейде дорогу — бути лиху.
Вовкулаки бояться справжніх вовків. Попадаючи в лісі до зграї, вони добувають корм, нападають на худобу, але не їдять її, а лише душать. Така людина-вовк приречена на довгі страждання, аж поки знову не стане людиною. Коли хтось здогадається і назве вовкулаку людським іменем або розірве мотузок на його шиї, то вовкулака відразу стане людиною. Вдруге зробити його вовкулакою неможливо.
У "Слові о полісу Ігоревім" згадується, що князь Всеслав легко обертався вовком і взагалі міг стати опівночі лютим звіром. Князь Ігор, втікаючи з полону, перевтілився в горностая, а далі полетів соколом. Князівна Ярославна просила вітрів Стрибога, щоб понесли її в небо зигзицею, тобто зозулею.
Чарівна здатність перевтілюватися, а це простежується в сотнях легенд, казок, оповідань та бувальщин, не передбачає чогось осудливого, коли в тім немає злих чарів.
Наші діди-прадіди з вірою в єдиного Бога на небі і на землі в далекому минулому вшановували не лише багатьох богів, добрих та злих духів, а й звірів та птахів, які були в них за тотемів. На відміну від тварин верхнього царства (сокола, ворони, півня) і тварин нижнього царства (змій, черепах, жаб, риб), ведмідь і вовк відносилися до центральних тварин середнього царства — їх стародавні жерці включали в замовляння при спілкуванні з зоряним царством, а тому інколи звір важливіший за людину.
ВОЙТОВИЧ Валерій Миколайович
МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ