ЗМІЙ ГОРИНИЧ

Жар жертовного вогню опалив одразу дванад­цять голів велетенського змія. Знесилений, але ще живий, ринув він у розірване багрянисте небо. Заревли раптом громовиці, спалахнули водночас міріади блискавиць: то бог Перун на запрялсеній золотогривими кіньми золотій колісниці кинувся за ним у погоню. Посипа­лися з очей змія іскри... Страшно шугонув востаннє крильми та й розтанув у розтривоженому мороці. Яскравіше запалав священний вогонь Алатиру, цвітінням розіллялось у світ Дерево життя, а небо-сонце розпросторилось на всі сторони, вкриваючи своїми чарами заквітчану землю.

Коли тільки займалася зоря життя людини, орій день і ніч молився до могутніх богів, неба і землі, сподіваючись на їхню допомогу, аби захистити своє хліборобське серце від злих сил.

Молитвою та повсякденною працею оберігаючи своє духовне лаптя, орій шукав свою душу у далекому зоряному небі, з якого плине до нього Ріка життя. З тих прадавніх часів Змій-дракон став для нього Вогненним Змієм, якого посилає на землю небо. У контурах-зиґзаґах блискавки наші далекі пращури вбачали образи зміїв. Це вони принесли перший вогонь Сварожича і тепло на землю. З того часу вогонь став для людини болсественним, бо він — і великий чиститель, і великий святитель.

Культ Змія був вельми шанованим у наших пращурів, а тому став символом захисту духовності. Змій-охоронець — то безмелсна і незнищенна Ріка лсиття, якою зоряним Чумацьким Шляхом плинуть до нас душі померлих дідів-прадідів. Ріка лсиття стала святим оберегом довкілля та коленої людини.

Різноманітна магічна символіка, що асоціюється на землі зі Змієм, зберігається у народній пам'яті й досі у вигляді орнаментів на килимах, вишитих рушниках, посуді. Доріжки, половички — це той самий смугастий змій-обережник, що тихенько згорнувся і вартує поріг та оселю від лихої сили. Захисником обійстя завледи був тин, що теле нагадує контуром змія. Щоб захистити село або лан від нечистої сили, у давнину копали навкруги канаву. Від відьом захищалися чарівним колом. Орнамент на вишиванці оберігає відкритий комір і душу людини. Своєрідним оберегом для людини став пасок. Він притримує одяг, захищає тіло від проникнення холоду, а отже, і злих сил, зберігає тепло. Відкриті місця тіла прикрашають захисні талісмани — символи вогню: кільця, намиста, сережки, що також є далеким відгомоном культу Змія. Оберегом міст був земляний вал або кріпосна стіна. Такі вали називали Змієвими. Вони обороняли край від напастей. Там, де було насипано вал, змій-гад в образі кочівника степів пройти не міг. А кочівники-нападники насправді були страшним змієм: то був змій з багатьма головами, що своїм трутним смородом та вогнем нищив і палив усе на своєму шляху.

Змій Горинич — це дракон з трьома, шістьма, дев'ятьма і навіть дванадцятьма головами. Називають його Гориничем тому, що він живе під горою в корінні Дерева лаптя. Це зло підточує саме Дерево. Аби світ став досконалим, аби це дерево цвіло і давало вічні плоди, людям потрібно позбутися того змія — вбити його. Але зробити це непросто, бо то — збунтований проти Бога розум. У таких зміїв одна губа може торкатися землі, а друга — неба. Вони можуть нападати на сонце чи на місяць, і тоді настає затемнення. Появу Змія Горинича супроводлеує велика буря: тоді гримить грім, з його ніздрів вилітає полум'я, а з вух валить дим; на мідних кігтях та на лапах блищить вогонь. Вогонь — то його найголовніша сила.

Змій Горинич — володар підземного царства вод, син великої богині Дани, тому й має силу замикати земні води. Як хранитель вод, може викликати посуху, наслати на людей мор, коли його не вшановують і не приносять лсертв. Його змії-слуги стерелсуть колодязь із цілющою водою, викидають вгору полум'я, яке спалює все, що насмілюється наблизитись до нього. Змій Горинич любить лапи в якомусь озері або біля річки. Одну з річок люди так і прозвали — Горинь. Свої скарби Змій Горинич ховає в норах землі та печерах. Там, у нижньому царстві, живе його численне сімейство з незліченним військом і служниками. Та головне царство Змія Горинича розташоване далеко в синьому "морі-окіяні, на острові Кургані", на велетенському камені, посеред якого росте могутній крислатий дуб. Там у нього стоять три палаци: золотий, кришталевий і діамантовий, а в стайнях — такої ж масті коні, на яких він об'їжджає свої палаци. Колись один сміливець побував там — над золотим палацом летів понад землею цілий рік, над кришталевим — два, а над діамантовим — три роки. Там, на тому острові, живе дочка зміїного царя — Маринка, зміїна цариця, хранителька потойбічних і земних знань та дарувальниця мудрості. То їх у замовляннях прохають люди не лише щось зробити, але й чогось навчити: скажімо, щоб гадюка не вкусила, хвороба зникла. Кал<уть: якби зловити білу гадюку та зібрати з неї отруту, то хто б перший покуштував тієї юшки і м'яса — той знав би усе: як звірі розмовляють, як птахи і трави перешіптуються.

Колись наші предки мали два "зміїних" свята. З'явившись навесні 25 бе­резня, змії допомагають хліборобам в їхніх господарських справах.

14 вересня змій проводжали у Вирій; та змія, котра протягом літа когось вкусила, залишалася мерзнути на морозі.

Давним-давно один страшний змій засів біля града Кия та й занадився людей їсти. Став вимагати ще й царівну. Послав тоді цар і свою дочку в данину змієві. А дочка була такою гарною, що змій її полюбив. Жив у тому граді змієборець Кирило Кожум'яка. Довго просили його найстаріші люди, а потім і молодші вбити змія. Врешті і малі діти почали просити, а як заплакали — то й сам Кожум'яка не витерпів, заплакав та й каже: "Ну, це ж уже для вас я роблю". Забив того змія Кирило Кожум'яка, визволив царівну і віддав цареві, а те урочище, де жив Кирило, з того часу почало зватися Кожум'яками.

Мужні та сміливі були лицарі-богатирі у давнину. Зі Змієм Гориничем билися Котигорошко, Ілля Муромець, Іван-Побиван, Іван-мужичий син. Та найбільшого багатоголового змія, який вимагав великої людської данини, бо хотів з'їсти незгасиме Сонце, убив колись син Божий, святий Урай.

Змій Горинич, на відміну від Кощія Безсмертного, — людожер. Полює за молодими парубками, особливо за молодими дівчатами, яких тримає за жінок. Іноді стає Перелесником, літає ночами до деяких жінок і тягне у них з грудей молоко. Та молодиця, до котрої він унадиться, жовтою-жовтою буде, як віск, а як не стане молока — то кров тягне. Живучи з жінкою, сильно марудить її, що бідна аж сохне.

— Я таки бачила змія... — розповідала одна молодиця. — Дивлюсь, аж він летить — іскри так і сипляться. То я швидше припала до землі, бо на його, кажуть, гріх дивитися, та молюся: "Хай воскресне Бог..." Коли чую — як загуде! От вже, значить, пролетів. Тоді я встала, перехрестилась, глянула на небо, аж його вже нема, — тільки смуга по небу, де пролетів.

Один чоловік ішов селом і бачив, як над його головою, немов куль соломи, пролетів змій, а з того куля іскри так і сипалися, і він так увесь і сяяв. Летів, бо ніс гроші тому, що йому записався.

Змій приносить чарівникам і відьмам гроші, змагається з людьми, а, програвши, платить. Його легко можна обдурити, але він мстивий і на зло відповідає злом — палить хату.

Перелесник може скидати крила. Раз прилетів змій до молодиці, поклав крила перед порогом, а сам перекинувся в чоловіка та й пішов до хати. Сусідський парубок підстеріг, схопив крила — і змій мусив їх викупляти.

Чорти народжуються також від гадюк, тому убивати їх не гріх, бо вони — шкідливі та нечисті. За забиття людиною полоза їй відпускається сім тяжких гріхів. Врка вбивати не молена, бо він у ту хату, де живе, приносить щастя.

Змій постає з тієї гадюки, що сім літ не чула людського голосу. Тоді в гадюки виростають крила, і за сім літ вона стає змієм.