ТЮЛЬКА. Clupeonella delicatula (Nordmann) Тюлька відома майже всім. Довжина її тіла не перевищує 10 см, маса — 7— 8 г. Від інших оселедцевих Азовського й Чорного морів вона відрізняється дуже сплющеним тілом, відсутністю видовжених лусок біля основи хвостового плавця, невеликим ротом, нижня щелепа якого дуже виступає вперед. Спина в тюльки зеленувата із сірим відтінком, черево білувате або жовтувате. Плям на тілі немає.
Тюлька може витримувати значні коливання солоності води. Проте на різних етапах життя її ставлення до солоності води неоднакове. Наприклад, в Азовському морі навесні в період розмноження вона зосереджується в зонах із солоністю води близько 9%, тоді як улітку, в період нагулу — в зонах із солоністю близько 10—12%, а восени та взимку — із солоністю близько 11—13%. Причому, найбільші і найстаріші риби концентруються у воді, солоність якої коливається в межах 3—7%, а однорічні — у водах із солоністю близько 7—10%. Отже, під час розмноження тюлька тримається у воді з найменшою солоністю. На цій підставі її відносили до напівпрохідних риб. Але дальші дослідження показали, що тюлька може жити навіть у прісних водах. Спочатку її виявляли у прісноводних придунайських і придністровських лиманах. Допускалося, що сюди заносились ікринки й личинки тюльки під час весняних поводей, коли ці водойми сполучалися з руслами річок за допомогою проток. Внаслідок пересихання проток молодь, яка до осені досягала довжини близько 4—5 см і маси 1 г, залишалась у лиманах зимувати, а під час наступної поводі виходила в русло річки і спускалася в море. Отже, як показали дослідження, тюлька — постійний житель лиманів.
Про те, що тюлька може постійно жити у прісних водах, було остаточно з'ясовано після створення в пониззі Дніпра Каховського водосховища, де ця невелика риба заселила всю його акваторію і стала промисловим об'єктом. Одночасно вона зайняла важливе місце в живленні деяких риб, зокрема судака та чехоні.
З Каховського водосховища тюлька через шлюзи проникла у водосховища, розміщені вище по течії Дніпра, наприклад у Кременчуцьке, де також стала промисловим об'єктом. Так-за короткий час вона перетворилася з напівпрохідної у типову прісноводну рибу.
Ікру тюлька відкладає біля поверхні води при температурі від 8—9° до 20—24°. Маючи великі жирові-краплі, ікринки тримаються у поверхневих шарах води. Тут же відбувається і їх інкубація. Вітрове перемішування водної маси сприяє тому, що ікринки добре постачаються киснем. Завдяки короткому періоду інкубації (наприклад, при температурі 20— 23° він триває не більше доби) ембріони, тюльки меншою мірою зазнають негативного впливу різних факторів, що забезпечує значне виживання її нащадків. До того ж вона дуже плодюча. Наприклад, у придунайських лиманах середня кількість ікринок в однієї самки досягає 6—8 тис. штук, а в тих, що нагулюються у передгирловому просторі Дунаю,— понад 11 тис. штук. Взагалі плодючість тюльки коливається в надзвичайно широких межах; наприклад, у дністровської тюльки — від 3,5 тис. до майже 40 тис. штук. Ці та інші причини і сприяли значному поширенню її у водосховищах Дніпра та його притоках.
Тюлька живе не більше чотирьох років, частіше — три. Залежно від умов життя в різних водоймах вона росте неоднаково. Наприклад, у Каховському водосховищі однолітки мали довжину близько 6 см, дволітки — 7 см, трилітки — близько 9 см, а їхня маса відповідно становила близько 2, 5 і 8 г. Основними об'єктами живлення є рослинні й тваринні організми, що живуть у товщі води.
