В кінці XVIII ст., по кількох роках після смерті дружини і закінченню контракту, Мальчевський покидає Антоніни і повертається до своєї родової маєтності Тарнорудки. В Антонінах розташовує свою літню резиденцію князь Євстафій Сангушко. Найперше він значнорозширив і прикрасив існуючий парк, а в 1803 році вибудував красиву оранжерею. Дата побудови і ініціали князя "Є.С." прикрасили вхід до неї. Давній ламус перебудував на каплицю,котру накрив куполом, і, обіч неї, з правої сторони палацу поставив одноповерхову, на дев'ять вікон та підвалах, офіцину. Пізніше, всі ці будівлі з'єднав в одне ціле, вибудувавши ще поміж офіциною і палацом, поставлений до них під прямим кутом одноповерховий будинок, що призначався під книгозбірню. Він реконструює парадний фасад палацу: головний вхід до всього палацового комплексу розміщує при крилі, що зв'язував офіцину з бібліотекою і палацом, акцентуючи його порталом на чотирьох колонах з трикутним щитом фронтону. Невеликий парадний партер-травник, закладений перед ансамблем, оточується чавунною загорожою. В'їздна брама з двох мурованих, чотирьохгранних стовпів ставиться збоку, побіля правого кута палацу. З лівої сторони партеру постають стайні для арабських скакунів.
Князь Євстафій перебудовує також інтер'єри палацових мешкальних покоїв, декоруючи деякі парадні зали штучним мармуром. В глибині парку ставить павільйон, в моднів в ті часи стилі - "китайськім".
Розширений і вельми багатий на дорогі екзотичні дерева, куші, іншу рослинність антонінський парк набуває великої слави. В 1822 році на-тхнений його красою Ігнацій Словацький видрукував в Петербурзі поезії на 16-ти сторінках із дуже цікавими приписами.
Парк мав велику ботанічну колекцію, налічуючи в другій половині ХІХ ст. понад 3500 гатунків квітів і різних кущів. Про цс сповіщали вилані в Києві і Варшаві, знаним садоводом Сангушків Вінцентом Зсмковським торгові каталоги.
В другій половині XIX ст. Потоцькі, маючи Антоніни як літню резиденцію, дбали про дальший розвій парку й саду. Одночасно реконструюють палацовий ансамбль, модернізуючи його і розширюючи. Найважливіші роботи в цьому напрямку проводяться в останній декаді XIX ст. в часи Юзефа Потоцького.
За проектом французького архітекта Ф.Арво в 1879 році збільшується, перш за все, палацовий ансамбль. З правої сторони палацу, узгоджено з ним, будується двоповерхова, на високому цоколі, на підвалах, офіцина на дев'ять широко поставлених вікон. Для симетрії над лівою офіциною, а також над одноповерховими частинами головного палацу, надбудовується другий поверх. Стару офіцину накрили високим чотирьохсхиловим дахом, натомість палац і нову офіцину - французьким мансардовим (99) дахом. Нова офіцина із фасадами розчленованими пілястрами на парадному фасаді, отримала псевдоризаліт, обрамлений пілястрами і увінчаний півкруглим щитом - фронтоном, що містив головний вхід. Тут розміщувалася кухня, помешкання для служби та гостинні покої. Стара офіцина майже вся пристосувалася на гостинні покої, переобладнавши її на тогочасний комфорт: з окремою лазнею при кожнім апартаменті.
В 1899 році відрсставровано давні бібліотечні зали, оббивши їх стіни єдвабом. Замінено й меблі на нові, завезені з Англії.
В цей же час значно розширюється передпалацовий партер. Раніше він розділявся на дві рівні частини, посередині яких йшла оглядова алея. Перед стайнями, на газоні, знаходилася криниця з помпою, і при котрій пили воду арабські скакуни з антонінського табуна. Такі сцени дуже полюбляли спостерігати власники садиби. Оглядову алею дещо змішують, а дві частини партеру об'єднують в одну велику. В 1900 році за проектом Арво збільшений партер оточується новими чавунними решітками, вправленими в низенькі муровані стовпи.
При стайнях будують красивий манеж, що зв'язується з критим коридором. Ставиться нова монументальна в'їздна брама з шести чотирьохгранних, покритих рустами колон, виконаних з шидловсцького пісковика. Дві парні, бічні колони отримали навершя у вигляді ваз.
Горішня частина середніх колон оздоблена щитами з горорізьбою горбів Потоцьких, Сангушків і родин з ними поріднених. Подібна бра-а, з двома високими середніми колонами і гербами і, більш нижчих 1цних, вибудована й на протилежному боці партеру. В брами вправлені
куті залізні грати, складені із зв'язаних поміж собою ратищ. Грати, крила брам, фіртки виконала фабрика В.Гостинського у Варшаві. На переломі XIX і XX ст. осушується долішня частина парку, до того закрита великими деревами і надто болотиста. її перетяли каналами, влаштували прогулянкові алеї для проїзду карет, бричок. В західній ділянці парку згідно європейської моди влаштовується фазанник, а в недалекому дубняку - обширний звіринець, де вільно знаходились лані, сарни, звикло гасаючи на волі і призначені для осінніх полювань. Творцем садибного парку в Антонінах був ландшафтний архітект Кайзер. Біля 1900 року парк займав терен понад 20 га і виглядав як велика оаза зелені, кинута рукою людини на волинський чернозем з пагорбками й долинами. Парк повнився віковими липами, кленами, сріблястими тополями, каштанами тощо. Розмаїття вносили кольорові плями квітників. У всіх напрямках бігли алеї й стежки. Через канали і саджавки були перекинуті легкі містки з поручнями з дубових або березових тичок з корою. Багаті теплиці й оранжереї повнились рідкісними екзотичними рослинами, кущами. Окремо була представлена велика колекція орхідей. В парку не бракувало на каналах і ставках білих лебедів, екзотичних верблюдів, що вільно прогулювались на галявинах, а також страусів, подарованих власникові Антонін Паризьким акліматизаційним Товариством, які перебували в спеціальній загорожі.
Недалеко палацу, серед дерев, стоїть пам'ятник з левом, в пам'ять поїздки графа Юзефа Потоцького до Судану. В іншім місці підносився стрункий обеліск, поставлений в соту річницю закладки парку.
В 1905-1908 роках антонінський палац знову реконструюється в пізьньобарокковому стилі (100). Тепер автором робіт стає віденський архітект Фердинанд Феллнер (101). Ґрунтовній зміні піддається середня частина палацового ансамблю, до того часу скромна, одноповерхова, класицистична з чотирьохколонним портиком. На його місці постає двохповсрхова, охоплена пілястрами будівля, з трьома псевдори-залітами на фасадах, а також критим арковим під'їздом в центрі лекго виданого ризаліту чільного фасаду. Арковий під'їзд, на рівні другого поверху, над вхідними дверима, мав неглибоку нішу з напівкупольним склепінням. Тут містились широкі двері, які вели на терасу над під'їздом. Ризаліт з чільного фасаду декорується завершям з поставленими на боках, на цоколях, амурами. Інтер'єр прикрашено ліпними щитами гербів. Ризаліти бічних сторін завершено півкруглими фронтонами.
Будівля накривається мансардовим дахом на рогах якої і боках ризалітів поставлено висічені із каменю вази, а під'їзд оздоблюється бронзовими, в натуральну величину, скульптурами мисливців з псами. Замість давнього колонного парадного портика з'являється напіввигнута нова галерея з трьома великими вікнами, накрита балконом, яка зв'язалась із старим палацом. Рівночасно, гладкий до того, чотирьохехиловий дах над ним замінено на мансардовий, а гладкий фронтон збагачено бароковими елементами. Барокові акценти отримали й крила палацу. Незмінним лишалася лише давня офіцина.
В нововідреставрованій резиденції - в садибі Антоніни зберігалося вельми багато творів мистецтва.
Передпокій, в котрім концентрувалося життя родини Потоцьких, був висотою двох поверхів і найпросторішим приміщенням в найновішій частині палацу. Всі його стіни й стелю покривали профільовані дубові панелі. Обрамлення вікон, дверей багато різьблені. В деяких місцях виступала різьба на геральдичну тему. Вигинчасті сходи з балюстрадою, з красивим, різьбленим орнаментом. Передпокій освітлювався великими кришталевими люстрами і стоячими побіля стін канделябрами, висотою до 3-х метрів. Підлогу застеляли кільканадцять різної величини східні килими. Східна парча і килими звисали також з оббігаючої частину передпокою галереї другого поверху. Стіни декоровані численними родинними портретами, шкірами леопардів й інших звірів, привезених Юзс-фом Потоцьким з його подорожі й полювань в Африці. Ці колекції доповнювали численні трофеї з місцевих полювань і ловів.
На чільному місці передпокою висів великий живописний портрет художника Юзефа Брандта "Гетьман великий коронний Ревер Потоцький під Берестечком", в іншім місці "Виїзд на полювання" Войцеха Коссака, а на стіні сходів портрет Марії Потоцької пензля Яна Матейки.
Передпокій обставлений головно меблями в стилі рококо, хоч і не бра кувало тут і комплектів більш старовинніших.
На великих столах лежали фоліанти книг з історії мистецтва, а на менших - вироби з бронзи, мармуру, а також різного роду дрібнички.
