АНТОНІНИ

Класицистична зал a-fдальня у вигляді близького до квадрату прямокутника із стятими кутами, мала стіни із штучного білого мармуру з рамами заповненими ліпниною. Вверху залу оббігав широкий фриз із міфологічними сюжетами. Із стелі звисали дві красиві кришталеві люстри, привезені із Ізяславського замку. Перед двома дзеркалами, вправленими в овальні рами із штучного мармуру, стояли вази призначені на квіти, а також - скульптури. Навпроти вікон, в широкій ніші, фланкованій двома парними доричними канелюрованими (102) колонами, над мармуровою консолю (103) висіла велика картина Губерта Роберта "Каскад в Тіволі". Паркетна підлога - великі квадрати з вставками чотирьох променевих зірок із світлих гатунків дерева. Частину підлоги покривав килим. Зала їдальні мала англійські меблі.

В інших залах і покоях меблі були різних стилів і епох, а також безліч творів і пам'яток культури великої мистецької вартості.

Серед найцінніших творів живопису варто зауважити три старовинних олійні портрети князів Острозьких з написами на староруській мові; шість портретів Сангушків походженням із Заслава. колекція портретів Потоцьких, виконаних олівцем, різної мистецької вартості; чотири портрети пензля Бацареллі - Юрія Мнішика (походженням з Вишнівця), примаса Міхала Понятовського, гетьманши Констанци Ржевуської (матері еміра Вацлава Ржевуського), а також Юзефа Потоцького; два полотна Пер Крафта; портрети пажів короля Станіслава Августа, а також Марії Вінтербергської (Чарторийської), невідомого маляра із садиби в Славуті. До більш новітніх портретів належали: великий, кінний Гсле-ни Радзивіл, дружини Юзефа Потоцького, маляра Войцеха Коссака і другий її ж, угорського маляра Філіпа Ласло; акварелі і портрет Юзефа Потоцького, пензля Юліана Фалата; пензля Горовіча портрет Романа Сангушко ("Сибіряка"); олійний портрет Юзефа Потоцького пензля По-хвальського. Тут була найкрасивіша мініатюра серед творів мистецтва -портрет князя Романа Сангушко в юному віці, виконана Юзефом Крсгубером і яка збереглася в оригінальній скринці Буллє. Серед творів іншого змісту варті уваги голандські пейзажі "Кози на скалах" Й де Момпера, твори Юліуша Коссака, Яна Хелмонського "Наполеон із штабом під Пултуськом", кілька акварелей Юліана Фалата. В одному із кабінетів висіли оригінальні іллюстрації Петра Стахсвіча до книги Ю.Потоцього "Вправа мисливська". Опріч того Потоцькі зберігали в своїй волинській резиденції колекції старих рідкісних гравюр з Англії, Франції, Італії, Польщі. Показовим було й зібрання родинних мініатюр, перських й турецьких килимів, колекція парчі. Дуже високо цінилася парча з гербами роду Любомирських. Велику вартість й мистецьку цінність, як пам'ятки історії, представляли меблі із Ізяславського замку. З інших мистецьких предметів варто назвати: мармурові скульптурні погрудні портрети Яна III (Собеського), Станіслава Августа, примаса * М їхала Понятовського, які потрапили до Антонін з Вишнівця; білий порцеляновий сервіз Станіслава Августа; колекція порцеляни з Корця, Мейссна, що зберігалася в двох сервантах; столова порцеляна "Гатчина"; два англійських сервізи; столове англійське срібло й місцеве славут-ське; безліч речей декоративних по всіх залах з бронзи й кришталю.

В родинному архіві знаходились карти й рукописи відомого дослідника Сарматії Яна Потоцького, делегата чотирьохлітнього Сейму; рукописи мемуарів Романа Сангушки і його матері Климентини Чарторийської.

Палацова книгозбірня, закладена біля 1868 року старанням Марії Потоцької (із Сангушків), походила із Славути, звідкіль до Антонін потрапила як посаг. На загал складалася із видань новітніх. Біля 1914 року вона нараховувала 20000 книг і ділилась на кілька відділів. Головний відділ мав 15000 книг і містився у двох залах. Існувала опріч того й бібліотека особиста Юзефа Потоцького ретельно збережена в кількох шафах його кабінету, а також книгозбірня власниці дому і так звана "бібліотека палацова", шо розміщувалася в пересувних шафах, і на столах. Таких цінних бібліофільських видань зберігалось понад 1500 томів.

Книгозбірня Антонінська, на той час, була однією з найбільших приватних зібрань такого типу.

В час першої світової й російсько-українських воєн, садиба Антоніни, що перебувала під наглядом адміністарції і слуг, зазнала ніщивного руйнування. "Московьке більшовицьке військо 11 серпня 1919 року протистоячи січовим стрільцям армії УНР потіснивши їх, зайняло м.Старокостянтинів і лінію р.ікопоть. Більшовики спалили кілька сіл і маєток в Антонінах із багатою книгозбірнею й архівом графів Потоцьких" (104). Про пожежу писав і "Кур'єр Варшавський" в номерах 38-39 за 1919 рік. Пожежа шаленіла кілька днів і знищила майже весь палац. Палацові працівники й селяни перенесли велику кількість творів мистецтва, меблі, бібліотеку й архіви до близьких стаєнь, возовні. В 1920 році більшість з цих речей перевозять до Варшави і, пізніше, частину - до Києва.

Уцілілі зібрання, перевезені до Варшави, розмістили в палаці на Краківському передмісті, де пізніше в 1944 році в час Варшавського повстання, згоріли. Збереглися лише деякі картини, корецька порцеляна, люстра з гербами Сангушків із Ізяславського замку, погруддя короля Яна III Собеського. 1 вціліли тому, що німецькі експерти відібрали їх для вивезення до Німеччини, попередньо зберігаючи їх в Музеєві Народному. По війні віднайдені цінні речі повернули власникам. Деякі картини, порцеляна, стали власністю музею, подаровані Потоцькими, а також закупівлею у них. Погруддя короля Яна III Собеського віддане до Вавелю в Кракові. Жертвами пожежі, все ж таки, стали книги, картини Матейки, Коссаків, Ласло, інших. Живопис Брандта "Ревера під Берестечком" не потрапив до Польщі. Частина антонінського зібрання творів мистецтва перепала, як спадковість, Романові Потоцькому, котрий перевіз їх до свого маєтку в Деражні на Волині.

В сучасних Антонінах, особливою долею, окрім решток здичавілого парку, кількох адміністративно-господарських будинків, двох в'їзних брам, вціліла і збереглася від пожежі офіцина із стайнями, що стояла зліва передпалацового партеру, возовня.

Будівля офіцини схожа на широку підкову. Середня частина для помешкання двоповерхова із фасадом розчленованим пілястрами, вгорі з трикутним щитом-фронтоном, увінчаним вежкою. Пристосовуючи цю офіцину до нового оздоблення палацу, Фельнер прикрашає його бароковими деталями. Вікна - багатими обрамленнями, кронштейнами на середній двоповерховій частині. Двохсхиловий дах замінили мансардовим, з'явилася стінка аттика з кам'яними вазами. Вивещено й перекриття вежі.

Оглядова галерея оточується красивою ковальською загорожею. На вежі вмонтовують годинник. В центрі, під галереєю зображення картуша, на якому корогва з гербом Потоцьких. На стінах одноповерхових крил офіцини з'являються пілястри.

Ось як стайні й оточення палацу описує Стсфан Бояновський, відвідавши Антоніни біля 1901 року: "Чудові великі стайні для коней, дальше в тій самій стороні, на пагорбку, в старонімецькім стилі -віла...під якою знаходять фахову опіку антонінські табуни. Величезний дітинець між стайнями і палацом,... багатий англійський парк старанно і фахово доглянутий. їздових, верхових, запряжних 157 голів коней розміщено в красивих з люксом упорядкованих стайнях. Великі возовні, а в них кілька десятків елегантних, старовинних найрізноманітніших карет, бричок, повозок; численна палацова служба в лівреях; кілька сот псів для полювання; красивий і взорово влаштований фазанник; численні для звірини загони; магнатське багатство; англійський шик; французька елегантність; голандська чистота".