Великобобрицький парк - пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення розміщений в центрі с. Великий Бобрик Краснопільського р-ну, займає площу 8 га.
При під’їзді з заходу до с. Великий Бобрик з високого лівого берега річечки Бобрик парк помітний по зеленій верхівці могутньої майже 200-річної ялини звичайної. Її верхівка, яка величаво на добрий десяток метрів здіймається над шатром паркового масиву, та блакитні купола церкви не тільки прикрашають здаля краєвид місцевості, але й вказують на те, що там розташована центральна частина села. Дорога стрімко спускається в широку долину на греблю великого ставу, яким з південного заходу омивається Великобобрицький парк.
Як свідчать краєзнавчі матеріали Андрія Косарева, парк почали розбудовувати у 1815 р. на базі маєтку поміщиці Єлізавети Рахманової. Блискучі перемоги російської армії над Напо-леоном у 1812 році та повернення до рідної домівки її сина, Григорія Рахманова, генерала інтендантської служби при штабі Михайла Кутузова, спонукали Єлізавету Рахманову розбити в честь цих подій парк на площі в 40 десятин.
Навколо парку збудували мур із червоної цегли. Перед триповерховим палацом маєтку облаштували в 1 десятину партер, на якому ніби-то мати і син родини Рахманових посадили дві ялини. Мати свою ялину посадила в південній частині партеру, а син — в північній. Ялина Григорія Рахманова збереглась до наших днів. Якщо це дійсно так, то їй сьогодні біля 185 років. Ялина-гігант вражає своїми розмірами. Досить стрункий та повноцінний стовбур ялини має висоту понад 35 м, а діаметр на висоті грудей — понад 1,5 м. Оригінальна зовнішня форма крони зеленого старожила. В нижній частині конусоподібної крони гілки нахилені донизу, а тоненькі гілочки другого порядку на них, немовби гірлянди, звисають вертикально вниз. Всередині крони віти відходять від стовбура майже під прямим кутом, а на верхівці ялини вони дещо підняті до верху. Така декоративна форма ялин в парках зустрічається зрідка.
З парадної частини Великобобрицького парку по центральній липовій алеї шириною 10 м можна було спуститись до ставу і там прогулятись біля води в затінку верб. Пішохідні доріжки парку на північ та південь від центральної магістралі мали алейний вигляд. Паркобудівники минулого для декоративного оформлення парку використали, крім ялини звичайної та липи серцелистої, сосну звичайну і гіркокаштан звичайний, ясен звичайний і клен гостролистий, тополю білу і вербу білу, робінію звичайну і горобину звичайну, бузок, жасмин, карагану тощо. На північ від вищезгаданої ялини в парку частково збереглася з тих часів алея липи серцелистої, яка має форму місяця. Просторове розміщення лип в ній досить щільне і викликає подив: воно безсистемне.
Партер біля триповерхового палацу завжди виглядав гостинно і святково. В його оформленні переважали декоративні кущі і квіти.
Сьогодні у Великобобрицькому парку, крім декількох дубів-патріархів віком понад 250-300 років, з минулого століття збереглись алейна група лип, декілька ялин, дві сосни, поодинокі особини ясеня, клена тощо. Цілком можливо, що парк в минулому формувався на місці дубового пралісу правого берега невеликої річки Бобрик.
Важко собі уявити, що маєток Єлізавети Рахманової та її послідовників в минулому столітті існував без яблуневого саду. В північно-східній частині парку ще сьогодні зберігаються його рештки. Назва вулиці (вул. Садова), що охоплює цю частину парку з півночі, нагадує про історію яблуневого саду.
За переказами, палацево-парковий ансамбль с. Великий Бобрик в пейзажному відношенні в другій половині минулого століття не поступався кращим паркам України.
Трагічна і повчальна історія Велико-бобрицького парку в XX столітті. На початку століття парк був зразковим. Але революційні події 1917-1918 pp., лихоліття колективізації та Великої Вітчизняної війни призвели його до повного занепаду. Безслідно зникли з його те-риторії триповерховий палац, алейні посадки дерев та кущів, а дещо пізніше навіть цегляний мур тощо.
Наприкінці 60-х та на початку 70-х років Великобобрицьке лісництво на схилах парку біля ставу на площі 2 га створює біогрупами протиерозійні насадження з ялини звичайної, модрини сибірської, липи серцелистої, дуба червоного, дуба звичайного, горобини звичайної, берези повислої та робінії звичайної.
Влітку 1972 p., під тиском головним чином природоохоронних організацій, Великобобрицький парк стає заповідним об’єктом, його охоронне зобов’язання спочатку знаходиться в місцевому колгоспі, а з 1995 р. - в Великобобрицькій сільській раді. Проте охоронні зобов’язання не змогли відчутно вплинути на відродження минулого Великобобрицького парку.
Сумський філіал "Укрколгосппроекту” в 1978 р. досить вдало і продумано виконав, а облвиконком затвердив проект нового планування і забудови центральної частини с. Великий Бобрик. Проектом передбачались також реконструкція та благоустрій парку. Старовинний парк мав перетворитись в сучасний парк культури і відпочинку.
Друга половина 80-х років відома в історії Великобобрицького парку тим, що він в деякій мірі був упорядкований.
Промайнуло дисятиріччя... З парку знову все безслідно зникло, залишились тільки різьблені дерев’яні ворота... І тут на думку спадають рядки з віршів поета Ю. Плющенка:
“Серед пожурхлих бур ’янів,
На мокрім пагорбі, весною Земля чекає інших днів... "
