Звичайна горлиця
Горлиця невелика пташина з ряду голубоподібних — справжнє втілення ніжності, лагідної краси. Витончені обриси тіла, забарвлення спокійних відтінків просто примушують мимоволі замилуватися нею. Голос горлиці добре доповнює її зовнішність — це тихе, надзвичайно приємне туркотіння.
Тож не дивно, що в українському фольклорі птах порівнюється з коханою дівчиною, яка є для парубка найдорожчою та найніжнішою.
Самиця насиджує два яйця, що були знесені и невеликому гніздечку
Оселяється звичайна горлиця в лісі або парку і будує своє простеньке гніздо на дереві — купку гілочок, покладених на гілляку.
Пташенята, як правило, народжуються зовсім безпорадними й ростуть досить повільно. У гніздових клопотах беруть участь нерозлучні батьки, разом піднімаючи молодих «на крило».
Живляться ці птахи насінням, паростками , молодими листками. Зрідка поїдають комах.
У вересні-жовтні зграї горлиць відлітають на зимівлю на південь.
Горлиця годує своїх уже чималих дітей. Для цього вона вливає їм у дзьобики перетравлену їжу — так зване «пташине молоко»
Коли горлиця летить у лісовій хащі кінчики хвостових пір'їн спалахують яскравим вогнем.
