Зозуля
Усім відомо, що зозуля — єдиний з наших птахів, який не будує свого власного гнізда, не виховує своїх пташенят. Знісши яйце, вона підкладає його до гніздечка дрібної комахоїдної пташки. На цьому й закінчується материнська любов до свого дитинчати. Природно, що така особливість здається нам, людям, поганою рисою поведінки зозулі. Ото ж й ходить в народі недобра слава про цього цікавого птаха. Жінку, яка не піклується про власних дітей, люди називають « матір'ю -зозулею», засуджуючи її ганебний спосіб життя.
Насправді ж, образливо чути згадане порівняння, адже птах не винен у тому, що йому випав такий шлях існування у природі.
Зустріти зозулю можна в місцях, де є великі зарості кущів і дерев. Не рідкість вона у світлих лісах, полюбляє жити й біля води.
Літає зозуля дуже швидко. Завдяки довгим крилам вона трохи нагадує дрібного сокола
Голос самця знайомий кожному змалку — це гучне кування «ку-ку», що іноді повторюється дуже багато разів.
Є у зозулі й дуже корисна особливість, а саме її здатність поїдати волохату гусінь, яку інші пернаті не чіпають. Тож можна зарахувати її до крилатих захисників наших лісів, садів і парків.
Зимують наші зозулі далеко в Африці.
