МИРГОРОДСЬКА ФОРТЕЦЯ 16–18 ст. Сформувалася як укріплене ядро міста в середини 16 ст. Розташована на невисокому підвищенні лівого берега в закруті річки Хоролу.

За планом 1748 поділялася на дві частини: Замок та передмістя (форштадт), які мали архаїчні абриси. Узгоджені з місцевістю укріплення складалися із земляного валу, рову, палісаду та дерев’яних башт, кількість яких сягала, ймовірно – 16. Передмістя в довжину мало 300 саж., у ширину – 150–200 саж., загальна довжина укріплень становила близько 700 саж. Тут розміщувалися Воскресенська церква з дзвіницею, козацькі й міщанські двори й садиби. До Замку провадило 4 воріт: Сорочинські, Міські, Дзвіничні та Малі (Річкові). Він мав 190 саж. у довжину, 60–90 саж. у ширину, загальна довжина укріплень дорівнювала близько 500 саж.

На території Замку в середині 18 ст. розташовувались дерев’яні будівлі, адміністративні установ Миргородського полку, соборна Успенська церква, двір Миргородського сотника В. Зарудного, торгівельні ряди, інші двори й садиби. Гребля з млином на p. Xоролі утворила поблизу фортеці великий став, що додатково захищав укріп лення За хоролом – передмістя Медведівка та село Прилипки. До середини 18 ст. вали форштадту були здебільшого розкопані для потреб виробництва селітри, що було започатковано 1621, коли Миргород був наданий у володіння Б. Обалковському – управителю селітряними варницями. У середині 18 ст. було складено проект реконструкції фортеці відповідно до засад бастіонної фортифікації, однак він не був реалізований. У кінці 18 ст. втратила значення й остаточно занепала. Залишки укріплень зникли в середині 19 ст.