Комплекс Унівського монастиря розташований у мальовничій місцевості на північно-східній околиці села. Перша згадка про монастир датована 1395 р Реставрації та перебудови частково змінили первісний вигляд ансамблю. З документа 1763 р. відомо, що до початку XVIII ст. монастирські будівлі були часткою муровані, частково дерев'яні. Значні будівельні й реконструкційні роботи здійснювалися між 1710 і 1741 pp. Тоді монастир обведено валом і збудовано резиденцію архімандрита. Реставраційно-ремонтні роботи проведено також у 1903 1905 pp., у 1960-х роках та 1971 р. Остання рес-таврація комплексу розпочалась у 1992 р. Монастирський комплекс сформувався протягом XIV-XIX ст. Маючи оборонне значення, він був оточений мурами з бійницями й чотирма наріжними баштами та валом з глибоким ровом. У сучасному стані комплекс складається з церкви, оборонних стін з двома баштами, корпусів келій і митрополичого палацу. Розпланування монастиря - регулярне. Чотири корпуси утворюють замкнений квадратний двір з церквою в центрі. Південний бік квадрата забудовано лише на початку XIX ст корпусом митрополичої резиденції Раніше на її місці були в'їзна брама і міст. На початку XIX ст. розібрано оборонний вал і засипано рів.Успенська церква стоїть у центрі двору ближче до західного корпусу келій. За архітектурними формами її датують після 1500 р. У 1730 р. виконано іконостас (не зберігся). У 1741 р в процесі реставрації влаштовано бароковий фронтон, стіни укріплено контрфорсами, розмальовано інтер'єр. Під час реставрації 1903-1904 рр (архітектор -1. Левинський, майстер -М. Мандюк) закруглено стрілчасті розпалубки склепіння, а на зовнішній стіні башти відкрито з-під тиньку дату "1638" та орнаментальний фресковий живопис.Церква - однонавова, тридільна, з півкруглою апсидою, мурована з цегли й дикого каменю, потинькована. За стилем належить до перехідного періоду від пізньої готики до Ренесансу. Нава й бабинець рівноширокі, перекриті коробовим склепінням з розпалубками. Склепіння розчленоване кам'яними нервюрами нерегулярного малюнка. Півкругла апсида перекрита конховим склепінням з нервюрами й розпалубками. Біля західної стіни на арці розташовані хори. Стіни вкриті поліхромією в 1935-1936 pp. Церква накрита двосхилим дахом з невеличкою сигнатуркою. До південного фасаду бабинця прилягає двоярусна, квадратна в плані башта під наметовим дахом. Другий ярус башти оздоблений пілястрами та віконними обрамленнями з 
архівольтами. Башта й бабинець укріплені кам'яними контрфорсами. Фасади церкви з малими арковими вікнами пластично не розчленовані. На її оборонні функції вказують також розташовані у фризі антаблементу ключоподібні бійниці.У церкві був алебастровий надгробок Олександра Лагодовського 1574 p., який нині розміщується в музеї-заповіднику "Олеський замок".Палац митрополита, що займає південний і частину східного боку монастиря, зведено в 20-х роках XIX ст. У 1911-1913 pp. його реставровано (архітектор - Ф. Левицький). Мурований, потинькований, двоповерховий, Г-подібний у плані, палац побудований у стилі класицизму на місці старих фортифікацій. Парковий фасад оформлено портиком з трикутним фронтоном, якого підтримують дві пари тосканських колон. Над входом влаштовано балкон. Стіни оформлені рустованими пілястрами, вікна завершені сандриками. Розпланування - анфіладне й коридорне з однобічним розташуванням приміщень.Келії, розташовані по периметру квадратного двору, збудовано в XVII-XIX ст. Перебудовано їх у XVIII-XIX і XX ст. Будинки - двоповерхові. У східному корпусі з бароковим присінком містилась резиденція архімандрита. Західний корпус на 1-му поверсі має відкриту аркаду. Розпланування коридорне з однобічним розташуванням приміщень. Перші поверхи перекриті хрещатими склепіннями.Мури з брамою та баштами споруджені протягом XIV-XV ст., реставровані на початку XVIII ст.; збереглися частково. Мури зведені з цегли й каменю, потиньковані. Початково мали чотири наріжні башти та одну над в'їзними воротами з південного боку. До мурів прилягали келії. На сьогодні збереглося лише дві башти, які фланкують західний відтинок мурів. У північно-західній башті на трьох рівнях збереглися ключоподібні бійниці. Інші башти розібрано на початку XIX ст. Тоді ж в'їзні ворота з порталом з південного боку перенесено до західного муру. У 1960-х роках на 2-му ярусі цього муру на місці бійниць прорізано вікна та змінено декор.
В. С. Вуйцик
