Село Свірж знаходиться в Перемиш- лянському районі на перетині річки Свірж з дорогою, що з’єднує Бібрку і Перемишляни. На високому мальовничому пагорбі, оточеному з трьох боків ставками, знаходиться Свірзький замок. Своєрідність білокам’яних ренесансних деталей і орнаментів робить замок однією з найцікавіших пам’яток оборонного будівництва. Будівля замку вперше згадується у XVI ст., за часів належності шляхетському роду Свірзьких. Тоді два земельних магнати, брати Свірзькі, на північному обриві плато, яке височить над низиною болотистої заплави річки, спорудили одноповерхову, з підземеллям, резиденцію. Була вона чотирикутної форми у плані з приблизними розмірами 52 х 25 м, з двома вежами у торцях. До сьогодні від неї збереглась лише західна вежа.
Свого сучасного вигляду замок набув у середині XVII ст., з часу переходу у власність графа Цетнера (від імені якого утворилась назва цілого району - Цетнерівка та назва ботанічного саду у Львові). Над брамою фортеці встановлено його герб. Олександр Цетнер, галицький каштелян, що був одружений з Анною з роду князів Замойських, розширив замок у південному напрямку і надав йому замкнуту в плані форму у вигляді чотирикутника з бічними крилами і південним корпусом з парадним в’їздом до подвір’я по осі будинку, цікавими ренесансними фасадами і підземними
приміщеннями.
Замкові притаманний палацовий тип архітектури. Архітектурні елементи фасадів замку споріднені з фасадом Королівського арсеналу у Львові і наводять на думку, що будівничий Свірзького
замку будував і арсенал. Перед південним фасадом був виритий глибокий і широкий рів, через який довгим мостовим переходом на чотирьох опорах був в’їзд на верхнє подвір’я замку.
Відомо, що під час українсько-польської війни в 1648-1654 рр. замок здобували козацькі загони. У 1672 р., під час походу турків на Львів, він вистояв турецьку облогу. Під час наступного походу турків Свірзький замок знову вистояв і захистив завдяки своїм мурам залогу Поморянського замку, яка, не маючи достатньої сили для оборони, вийшла потаємним ходом до лісу і переховувалася у Свіржі.
У 1907 р. замок переходить у власність І графа Роберта Салянса. Граф відразу ж проводить ґрунтовну реставрацію замку, оздоблює його цінними меблями, картинами, влаштовує бібліотеку. Але, на жаль, під час Першої світової війни замок повністю спалюють російські війська. Після пожежі граф Роберт вдруге відновлює його. Проте ненадовго... Понад ЗО років замок стояв у руїнах. Лише у 1975 р. тут почались реставраційні роботи.
Будівля не раз використовувалась для кінозйомок, наприклад, при екранізації ! роману А. Дюма “Три мушкетери”, а завдяки своєму чудовому розташуванню є ще й прекрасним місцем для відпочинку в будь-яку пору року.
Усередині замку збереглися оздоблений камін, бійниці та величезна криниця посеред двору, про яку існує легенда. За цією легендою Свірзький замок довгий час тримали в облозі, але сталось так, що місцева дівчина закохалась в одного із солдатів і якось уночі відчинила йому двері. Коли вороги потрапили до замку, її одразу ж кинули до глибокої криниці, - той, хто зрадив раз, може зрадити і вдруге. І відтоді душа дівчини не може знайти спокою.
На території замкового парку можна оглянути зруйновану сторожову вежу та колишній костел Св. Трійці, заснований ще в XV ст. (нині - це греко-католицька церква). Від замку до костелу вів підземний хід. Завалену частину ходу можна побачити з рову, який оточує замок біля перекидного моста.
