ГУСЯТИН

Селище (6.9 тис. жителів), центр Гусятинського району, розташоване на мальовничому правому березі р. Збруч. Перша згадка про нього відноситься до 1159 р. Через чотириста років іусятин (що називався також Усятин і Всятин) одержує Магдебурзьке право і статус міста. Королівським містом він пробув недовго, з 1574 р. доволі часто міняючи хазяїв — представників польських родів Калиновських, Забєльських, Голуховських, Потоцьких. У 1594 р., помстившись за смерть батька, своє рідне місто розграбував і спалив С. Наливайко із загоном повсталих козаків. Понад чверть століття (1672—1699 рр.) іусятин був турецькою територією. В 1793 р. місто, що знаходилося на обох берегах Збруча, було розділено по річці на два іусятини. Західна (правобережна) частина, розташована на кілометровому виступі, з трьох сторін оточе-ному річкою, де був центр Гусятина з усіма архітектурними пам’ятками дісталася Австрійської імперії. Східна (лівобережна) частина, що підкововидно огинає старе місто, — Російської імперії. Такий поділ зберігся і донині з тією лише різницею, що тепер Гусятини — селище і село двох сусідніх областей України. Всі древні культові споруди гусятина побудовані в період, коли містом володіли Калиновські. І всі вони, хоч і відносяться до різних релігійних конфесій, — оборонного типу. В Онуфріївській церкві, перебудованої з мечеті в XVI ст., переплелися елементи подільської і молдавської архітектури. Розташована на високій терасі над Збручем синагога, побудована в ХVІ–ХVІІ ст., — надзвичайно ефектна ренесансна будівля із специфічними мавританськими рисами та елементами готики. У радянські часи вона була перетворена на краєзнавчий музей, завдяки чому і збереглася. По сусідству з центральною площею і ратушею (перша половина XVII ст.) розташований костел і келії монастиря бернардинців, побудовані в 1610 р. У 1848 р. на північ від Гусятина, у пересохлій частині річища Збруча, була викопана унікальна язичеська статуя, що одержала спочатку назву Антихрист зі Збруча, а згодом — Зарічанський ідол. Він зроблений з рифових вапняків в ІХ–Х ст., які складають Товтрові пасма Тернопільщини і багато років є прикрасою експозиції Краківського археологічного музею в Польщі.